Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Полина Жеребцова страница 38

СКАЧАТЬ Сидять на підлозі! Одне ліжко, і повно народу у квартирі (дядьки, племінники, ще хтось).

      Хейда лінується прибирати, і її тьотя встигла мені поскаржитися, що вона «як тарган».

      Бачила мигцем Мансура. Він пішов до Ерика. Вони друзі. У Мансура теж мама росіянка, як і в Ерика, як і в мене.

      Вітчим Руслан став до мене прискіпуватися сьогодні, і ми посварились. Мама його захищає. Кричить на мене. Прикро!

      Склала вірш. Мама каже:

      – Викинь його у відро для сміття! Нездара!

27.11.

      7.00. Учора ми всі страшенно полаялися. До нас завітала тьотя Аля й запросила мене до себе. Мама стала кричати на неї, я на маму, а вітчим Руслан на нас усіх. У результаті Руслан гримнув дверима й пішов.

      Тьотя Аля пішла до себе у квартиру, а мама півночі відривалася на мені, вигукуючи лайки.

      Зараз мама мене розбудила о сьомій ранку і виганяє за двері.

      – Іди, торгуй на ринок! Давай! Давай!

      Сама вона вдома буде лежати. Чекатиме, що я гроші принесу.

      13.00. Я дуже змерзла. Холодно. Сніг. Наторгувала мало. Куплю перекусити мамі. Може, вона подобрішає?

      17.00. Розрахунок справдився. Мама поїла приготовану мною вечерю і дозволила піти до тьоті Алі. Мій вітчим Руслан удома. Сидить за швацькою машинкою. Шиє.

      Поля, яка жує мандарин

29.11.

      Торгувала. Познайомилася на ринку з дівчинкою-росіянкою. Має 11 років. Її звати Вероніка.

      Вітчим образився. Ні з ким не розмовляє.

30.11.

      Була в школі. Через те, що втекли з прибирання, втику не було.

      Я з Хейдою ходила по воду на колодязі. Три години воду тягли у відрах. Важко.

      Вітчим ходить набундючений.

      А клята сусідка тьотя Айшат, якій моя мама врятувала дядька Адама, лізе з гидотою. Обзивається й бажає нам смерті. Як побачить на вулиці, кричить:

      – Навіщо врятували Адама?! Я не хочу жити з калікою! У нього тепер ноги немає!!! Нехай би вмер!

      Вона – мати чотирьох дітей.

      Поля

01.12.

      Ерик і тьотя Аля поїхали сьогодні. Баба Тося лишилась. Їм немає на що жити, і вони хочуть одержати пенсію баби Тосі.

      Пенсію в Чечні не платять, платять у Росії.

02.12.

      Я малюю свічку з натури. Віск капає просто на стіл.

      У наш клас посередині навчального року прийшла нова дівчинка. Лур’є-Левиця не прийняла її у свою «елітну банду». Ми хотіли з нею подружитись, але вона сама собою. Вона з гірського села. Чеченка. Але в неї російське ім’я – Арина.

      Дівчина після школи йде на ринок у центрі міста і торгує – зовсім як я. Вона продає чоловічі сорочки та жіночі майки. Купує їжу, готує. Уроки робить уночі. В Арини багато сестер і братів, а вона найстарша з дітей у родині. Має 12 років.

      Кассі вирішила з нею зблизитись. Намалювала троянду, дуже гарну, і подарувала мені:

      – Вибач, Поліно! Я пересяду до неї за парту! Хочу говорити з нею.

      Ну що ж, я не ображаюсь.

      Поля

04.12.

      Що коїться, жах! Мама сказилася. СКАЧАТЬ