Название: Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.
Автор: Полина Жеребцова
Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Жанр: Биографии и Мемуары
isbn: 978-966-14-9068-9,978-966-14-9064-1,978-966-14-8343-
isbn:
А мама взяла й промовчала.
Тьотя Аля ж знала, що я хочу побачити Ерика! Я думала, вона – мій друг. З Кассі я посварилась. Мама не розуміє мене. І Хейда сьогодні не прийшла. З вітчимом сварюся.
Дорослим так весело разом! Вони п’ють чай, розповідають одне одному історії. А я з ними, але на самоті, сама собою.
Патошку відвезли до лікарні. Бережи нас Боже!
П.
Новини з мого рідного класу. Рудоволоса Кассі намагається знову подружитися. Заговорює.
З дівчатами, Сетою, Заїрою, Тиною та Зулею, ми вирішили одна одну не давати ображати. Тепер, якщо одну з нас кривдять – інші повинні заступатись. Інакше нам не впоратись.
Сета живе в приватному будинку з бабусею. Вона сирота. Завжди ходить у великій хустці, за що інші дражнять її «Ваххабістка». У Заїри старенькі тато й мама. Вони бідні. Їжі в будинку нема, але вона мріє стати уславленою співачкою!
Худенька Тина в сім’ї дев’ята дочка. Тато помер, а мама завжди на ринку. Торгує шкарпетками. Зуля – гладенька. Вона як дитина за розумом. Але добра. Вони мої соратники.
По дорозі зі школи додому я побачила дівчат-сусідок, Хаву й Маліду. Тато Маліди, до речі, возив мене на операцію апендициту.
Вони за мене на рік старші. Мають по 13 років. 8-й клас! З ними була ще їхня однокласниця Айзара. Вони не хотіли, щоб я з ними йшла. Але мені було начхати. Я не хотіла йти сама – небезпечно. Наздогнала їх, і ми пішли дорогою разом. Розмова на перехресті зав’язалася така:
– А знаєте, що… – загадково мовила Айзара.
– Так, ти знову про секс! – сказала Хава.
– Що новенького? – пожвавилася Маліда.
А я промовчала. І от вони стали розповідати про Росію.
– Там, у Росії, таке діється! Вай-вай! Це не те, що в нас у Чечні. У Чечні – порядок! – сказала Айзара. – А в Росії батьки сплять із дочками, брати ґвалтують сестер! Дідусі тр*хають онуків!!!
– Ми, чеченці, одружуємось, а потім уже займаємось цим! – підкреслила Маліда. – А росіяни – свині!
– Батько зі своєю дочкою щодня був як із жінкою, а щоб вона не переймалася, сказав: «Не бійся, целка буде в порядку», – сказала Айзара, а потім повернулася до мене й каже: – Ти знаєш, що таке «целка»?!
Я почала була згадувати твори Л. Толстого, прочитані нещодавно, і В. Шекспіра. Але в них такого слова точно не було! О жах – не було! І я відповіла:
– Ні.
З Малідою, Хавою та Айзарою від моєї відповіді стався напад істеричного сміху. Вони аж до сліз реготали й верещали! А потім знову стали розповідати всілякі непристойні історії навперебій:
– У Росії в школі зґвалтували дівчинку! Вай-вай! Російські свині! Двоє хлопців її тримали, а один…
Далі зовсім непристойно, переказувати не буду, а то ти, Щоденнику, почервонієш. Я слухала, витріщивши очі. Айзара це помітила і сказала, показавши на мене пальцем:
– При ній незручно таке розповідати!
– Полю, закрий вуха! – засміялася Маліда. – Дорослі СКАЧАТЬ