Название: Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.
Автор: Полина Жеребцова
Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Жанр: Биографии и Мемуары
isbn: 978-966-14-9068-9,978-966-14-9064-1,978-966-14-8343-
isbn:
Ми з мамою посварились. І добряче. Мама мене боляче вдарила. І в мене кров пішла. Я їй цього не пробачу! Хоча не знаю.
До нас приходила Ася, сестра Патошки. Мама їй скаржилася, що я погано вдома прибираю. Навигадувала. Я підлогу намиваю у квартирі тричі, щоб блищала.
Мама так розлютила мене балачками та лайкою, що я теж їй відповіла образливо. Хоча не хотіла, вибачить мені Бог, і їй теж.
Мама нервова. Мабуть, тому що стара. Я знаю, що, коли вона мене лупцює, мені прикро, тільки поки боляче, а потім біль минає і образи нема. Я знаю, що все можна вирішувати по-доброму. А в мами здають нерви. Весь час кричить, б’ється.
Кассі теж на свою маму ображається. Усі мами б’ють дітей. Кассі за волосся тягають.
Але я така, що надовго не ображаюся. Це видно.
Польді
Була в школі. Уроки сьогодні були!
Дівчата-сусідки знову не зайшли по мене до школи. Я пішла з Асею. Вона в 10-му класі. До школи ми йдемо трасою серед машин. Дороги для пішохода немає. Іти півгодини. Нас у вікно своєї машини побачив директор школи. Підвіз, спасибі.
У класі я і Кассі сиділи на передостанній парті. Усі хороші парти зайняла банда Лур’є-Левиці.
Лур’є-Левиця – величезна, схожа на тумбочку. Її служниці худі, красиві, але злі, як єхидни. Усі їх так і називають – «її шістка». Лінда – чорне волосся й чорні очі. Носить речі з натуральної шкіри. Малка – русяве волосся, коса. Синьоока. Тара – гладка другорічниця. Завжди жує жуйку. Збирається заміж! Яха – кучерява шатенка. Очі зелені. Фарбує очі та губи, тайкома беручи в мами помаду й туш. Німа – у неї коротка стрижка. Вона білявка. Добре б’ється. Очі сіро-блакитні. Міла – волосся нижче плечей, світле. Очі сині.
Усі вони з багатих чеченських родин, а багатша за всіх Лур’є-Левиця. Вони всіма командують і всіх залякали в нашому класі. Хлопці їм теж прислужують.
На душі мені тужно.
Я зробила на завтра всі уроки. Із другого класу мама в них навіть не зазирає. Я все роблю сама.
П.
Мій вітчим Руслан у селі. Працює. Лампочки для телевізорів не продаються. Він вирішив скуповувати старі шаблі, чистити їх і продавати. Але купив усього дві. Однією я помахала в залі. Відтоді підвісок у люстри набагато менше, ніж було. Мама це помітила і дала мені по шиї.
Але потім пробачила мені і купила мій перший у житті наручний годинник. Маленький такий, із сердечками. Ася, сестра Патошки, попросила його поміряти, а потім сказала, що загубила. Я так плакала! Як можна взяти, а десять хвилин по тому сказати, що загубила?
Ще я побилася з Магою. Було так. Ніяких обіцяних уроків не було. Учитель Насреддин захворів. А він один веде відразу кілька предметів! Банда Лур’є-Левиці принесла магнітофон із батарейками в клас. Врубили його і стали танцювати перед хлопцями. Ми з Кассі на передостанній парті сиділи й думали: аби тільки вони до нас не лізли. А Мага на останній СКАЧАТЬ