Чорний хліб. Фоззі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з усіма, хто був поруч, і нехай морські духи навіть не пробують натякати на давні борги – стара віра лишилася для тих, хто її тримається. А Лилєкей тепер було все одно – що старе, що нове мали відповісти за смерть сина. Дурну, погану смерть.

      Вона хутко йшла поміж бараків, рухаючись якнайдалі від вулиць, де її могли б знайти. А вони шукатимуть, бо ця влада не дозволяє чукчам вбивати одне одного – скільки таких випадків було, коли забирали в тюрму тих, на чиєму боці була правда і кров! Вона неодмінно дізнається, хто пішов учора з сином у море, і вб’є їх усіх. А що буде потім, її вже ніяк не цікавило.

      Біля крайнього барака, за яким починалися сопки, сиділи навпочіпки троє бічів і пили з пляшки, передаючи її по колу.

      – Слиш, хазяйка, дай курить! – з посмішкою звернувся до неї один з них, але Лілія просто подивилася кудись углиб його голови й пішла далі.

      Тут і серед дня могли напасти, а лихого люду на Півночі вистачало – кожен третій, мабуть, табори топтав та й лишився. Колишні зеки завжди сідали саме так – навпочіпки, витягнувши руки вздовж землі. Але й луораветлани завжди так сиділи, і невідомо, хто від кого більше набрався й чого саме.

      Ще вчора вона засікла б їх здалеку й оминула, тільки з ножем можна і не впоратися. Але сьогодні їй було все одно: що більше нарветься – то менше буде думок, менше справ, які з’являлися перед очима безкрайнім зоряним небом…

      Вирішила зайти до селища згори, огледітися, а потім уже вирішити, що робити далі. Хоча спочатку треба облаштувати собі сховок, десь неподалік. Як зробить справу – буде де перечекати перші дні. А потім у них щось зміниться – пожежа якась чи повінь, як завжди.

      Маленька євражка висунулася з нірки й уважно подивилася на жінку, яка йшла схилом. Вона ніби посміхалася й кликала родичів подивитися на таке диво: «Нумо, погляньте, а це не та Лилєкей, що не догледіла єдиного сина?»

      – Шшш, – трохи рипнулася жінка, і євражка миттю зникла.

      За кілька хвилин вона знайшла місце під скельним козирком і вирішила зробити тут базу. Шкода, що мішок лишився в управлінні: там були консерви, але добре, хоч рюкзак прихопила. Тепер він буде подарунком самій собі: про братових дочок нехай сам брат і дбає, мамі вже не до подорожей, Юрі такого не треба – він живе у місті, а більше… більше нікого й немає.

      Лилєкей зробила поміст із моху, застелила зверху кухлянку, а рюкзака поклала під голову. Викурила люльку й кілька годин поспала – так менше хочеться їсти, а полювати буде потім. Зараз їй знадобляться сили, десь ближче до ночі, коли всі винні позасинають.

      З нірки неподалік вилізла євражка, подивилася на неї й побігла у своїх справах. Може, та сама, а може, й ні.

10

      Сонце наблизилося до обрію, темніше вже не буде – Лилєкей вийшла на верхівку сопки, з якої було видно широку смугу будівель біля води. Був би бінокль чи гвинтівка з оптичним прицілом, вона могла б роздивитися і знайти свій дім, капітальний, на відміну від більшості сусідів, – вона ж була гарною мисливицею і дбала про родину.

      Йшла обережно, нахиляючись до СКАЧАТЬ