Чорний хліб. Фоззі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не по Червоній книзі, можна, а цим так взагалі… По нашій лінії маю вказівку не чіпати, нехай, значить, на підкорм, це саме, але без зайвого. – Лебедєв підняв обидва вказівні пальці догори, підкреслючи значення останніх слів.

      – Ну, і?..

      – Ну, і, значить, синок цієї Лілі вашої звалився з човна, за свідченням додіків: вони біля крижини сивуча брали, але не зрослось у них це діло…

      – Звалився то й звалився, з ким не буває, це ж не вбивство, – ледь помітно всміхаючись, сказав Сергій Миколайович, якому, вочевидь, не подобався ані Лебедєв, ані ситуація, яку вони мали обговорювати.

      – Та ясно, хто ж каже про вбивство? – так само з легкою усмішкою парирував міліціонер. – Ніякого вбивства немає… Поки. Є нещасний випадок на полюванні… Три.

      – Три?

      – Три.

      – Ну, я чув, що Ліля з… колегою сина розібралась. Думав, з одним.

      – Ні, два. – Лебедєв перегорнув сторінку справи й почав читати: «Як вдалося з’ясувати зі свідчень робітників стройотряду КМ89-Д Дяченко Олег Тарасович, шістдесят сьомого року, уродженець Первомайського Миколаївської області, Савін Олександр Якович, шістдесят п’ятого, Таштагол Кемеровської області, 22 липня цього року вони відправилися на полювання в поселенні Тавайваам з трьома місцевими жителями. Одного з них рекомендували друзі, яких вони утрудняються…»

      – Утрудняються вони, – незадоволено скривився він, закрив папку, зняв окуляри, дістав з пачки цигарку й почав шукати по столу сірники.

      Олексій Ігнатович миттєво витягнув з кишені запальничку й подав міліціонеру. Той прикурив, роздивився її і, не повернувши власникові, поклав на стіл поруч із попільничкою:

      – Значить, Андрія цього, згадав, Лілін котрий, так їм хтось із будівництва порадив. Ці туристи, блядь, у робочий день зрулили з об’єкта… вашого об’єкта…

      – Вони в підпорядкуванні комсомолу, це по їхній лінії, у нас договірники.

      – Може бути, може бути. Не суть… Значить, Андрій цей узяв із собою двох місцевих, а сам звалився з човна. Ну, а ці корінні, як їх там, не пам’ятаю, тир-мир, бир-тир, двоє цих батирів з Таймиру, короче, давай його добивати. Типу, заведено так у них.

      – Не чув такого, – здивувався Чижов і теж закурив. Лебедєв здвигнув плечима:

      – От-от, треба у когось із корінних уточнити, чого це вони своїх же, значить, контрапуплять. Я чув, что рятувати вони ніби в таких випадках не рятують, але щоб добивати? А двоє прогульників, ну, ці студенти-комсомольці, з переляку їм не завадили. Обидва показують, що відразу повернулись на базу, у них взагалі були трудодні ці зараховані, дільничний дивився. Та роздзвонили і сигнал пішов. А через два дні наш… співчуваючий один товариш… повідомляє, що на Тавайваамі два трупи. Ножові, обидва. І обоє з човна цього…

      Олексій Ігнатович відкашлявся й, спитавши очима дозволу в Чижова, почав:

      – У нас двадцять другого, ви ж знаєте, у Палаці піонерів нагороджували її, серед інших, за підсумками сезону. Отже, вночі сигнал пішов по ЧП, по Андрію, її сину. А Сатарова, ну, Лилєкей…

СКАЧАТЬ