У вогні плавильника. Срібло. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

      – Княгине! Вибачте, але не можу з вами довго говорити. Справи нагальні. Мушу йти до собору. Ви зі мною? – протопоп мовив на ходу, не збавляючи темпу.

      «Ох ця ж демониця Корецька… Мабуть, раніше за мене із ним спілкувалась…» – лютувала про себе Софія. Вона поправила капелюшок, спинилась і вже за спиною панотця Івана вигукнула:

      – Ох, отче… Ох, як же боляче! Ай-яй-яй!

      Протопоп застиг і неквапливо озирнувся:

      – Що сталось, княгине? – здивовано поглянув на пані.

      – Ви йдіть, я вас тут почекаю, – промовляла Ружинська, піднявши поділ спідниці, з якої виглядали стрункі ніжки у коротких шкіряних чобітках і без грубих панчох. Це звісно не міг не помітити чоловік у рясі. – Як жеж боляче… – жінка зігнулась, аби торкнутись кісточки над ступнею.

      Іван Мужиловський не стримався, підскочив, став на коліно і торкнувся щиколотки. Від цього пані тихо застогнала. Протопоп провів вказівним пальцем по білій ніжній шкірі, від чого по спині його заструменів холодок.

      – Тут боляче? – спитав він не підводячи голови, аби не перетинатись поглядом зі звабливицею.

      – Так, – пошепки мовила Софія і скривила губи.

      Чоловік випростався, схопив жінку за талію і обережно посунув до лави, що стояла під старою липою. Він ледь втамував свої млосні відчуття, які розлились теплом по тілу і залоскотали низ живота – для цього йому знадобився певний час. Тому кілька хвилин нічого не промовляв і лише коли глибоко зітхнув – нарешті зміг подивитись у сірі очі білявки, яка ними безперервно кліпала.

      – Скажіть, для чого ви приїхали в нашу обитель? Тільки давайте без оцих ваших хитрощів, – чоловік промовив суворо із крижаними нотками в голосі.

      Княгиня подивилась на нього з-під лоба і прикусила нижню губу. «Ох, який же він впертий мужлан…» – подумки обурилась Софія та повела спокійно без жодного роздратування:

      – Я хочу придбати ваше Зазим’я.

      – Для чого вам це село, можна поцікавитись? – нарешті всміхнувся панотець, бо таки вичавив із Софії мету її візиту. – Зазим’я далеко знаходиться від ваших земель.

      – Я не воліла б розкривати свої секрети, отче. – Княгиня хитро позирнула на Мужиловського.

      Давно вже сивий – однак привабливий, стрункий. «Чому він пішов у ченці? Міг же стільки жіночих сердець розбити, якби не був у рясі», – подумала пані й перевела задумливий погляд зі священника на древні стіни Софії Київської.

      – А я знаю, чого ви прагнете. Викупити у мене Зазим’я і перепродати його за тридорого братії Києво-Печерської лаври, яка не хоче переходити під священоначаліє Папи Римського… Монахи печерського монастиря прагнуть вижити нас звідси, забрати в уніатів усі тутешні землі – і якщо не зброєю, так грошима?! Чи не так?! Тож чи ваша воля була сюди приїхати ачи це лаврський ігумен сюди вас відправив?! – протопоп несподівано СКАЧАТЬ