У вогні плавильника. Срібло. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ яка межує із її Лісниками. Попри вмовляння та щедрі пропозиції. Тож вирішила Анна прибрати до рук ці землі силоміць. Та за роки спілкування і протиборства із ігуменом Корецька вже взнала – той розраховує наперед кожен свій крок. Всі його рішення виважені, а оборудки – успішні. Нерідко Анна думала – чи Богові служить намісник Видубицького монастиря, надто все легко йому вдається. Тому й до листа із таємничим посланням поставилась підозріло.

      Іоасаф Биховський приїхав у Київ щойно була погоджена унія в Бресті. Року 1596 низка православних єпископів, які підпорядковувались досі Константинополю, перейшли під руку Папи Римського. За такий зухвалий в очах більшості православних перехід понтифік погодився залишити уніатам візантійську літургію та службу Божу на церковнослов’янській мові. Видубицький та Софійський монастирі і ще кілька церков були у Києві тим осередком, який підтримав унію. Та попри осуд більшості вірян – день у день ця братія багатшала. Ось вже й поруйновані часом та битвами мури почала відбудовувати. Звідки ж у ченців-уніатів таки статки? Кияни цього не могли втямити.

      Анна Корецька сиділа поруч із комином, в якому палахкотів вогонь. Вдивлялась у чорне розжавріле вугілля, над якими завели свої бісові танці вогняні пелюстки. Центральна зала, в якій завжди було прохолодно, наповнювалась теплом та тяжким смоляним запахом горілого дерева. Княгиня перевела погляд на чоловіків портрет – Юхим у своєму блискучому панцирі поглядав на неї зі стіни. Ось і зараз він, як завжди, у військовому поході. Жінка й сама дивувалась – як їй вдалось народити сімох дітей від чоловіка, якого ніколи не було вдома. Нині ж діти стали її посланцями – всі пантрують маєтки родини Корецьких, охороняють родові землі. І лише її старший, улюбленець Самійло, разом із батьком здобуває у битвах славу для їхнього роду.

      Пані знов кинула оком на записку, що лежала на стільниці поруч. «В Софії під захистом Георгія». Що ж це може бути?..»

      Думки перервала служка, яка вскочила у залу і бігцем попрямувала до господині. Корецька здивувалась такому поспіху челядниці і втупилась у неї незмигненим поглядом. Та ж набігу, ковтаючи слова, вигукнула:

      – Ваша світлосте… за брамою… там!

      До Корецької долинули звуки сурм. «Невже напад?» – пані рванула на замкову стіну. За муром в оточенні озброєних вартових, які щойно припинили сурмити, стояв огрядний чоловік у рясі, підперезаний дорогим паском із червоного оксамиту, гаптованого золотом. Поважний чернець застиг біля своєї карети, яка була запряжена четвіркою чорних кобил, поставив руки вбоки, пильно вдивлявся за частокіл і важко дихав. Побачивши жінку в чорному, яка схопилась за нагострені верхівки огорожі, він збагровів. З гори свого муру княгиня увіп’ялась очима у розлюченого Іоасафа Биховського. Поруч із ним та його кіннотниками вона помітила ще кількох незнайомих їй шляхтичів.

      – Пані Корецька-Ходкевичівна! – голос Іоасафа був грубим і суворим. – Добре начулись вуха мої від знаних СКАЧАТЬ