Отаман. Виктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ від вікна, повернувся до колег по полум’яній боротьбі за щастя трудящих усієї планети.

      Далі сталося надзвичайне. Вперше після замаху в березні 1918 року Фелікс Едмундович Дзержинський власноруч відчинив вікно.

      Соратники, розбившись на групки «своїх», до третьої години ночі шепотілися і безперервно курили. Але при цьому жодного разу не обмовилися про відчинене вікно.

      Кожному партійцю, пролетареві й свідомому селянину було відоме прізвисько Залізний Фелікс. Ніхто не сумнівався, що тільки Фелікса Едмундовича воно може стосуватися. Адже більш принципового партійця, якого не вдасться зігнути ні ворогам, ні обставинам, не було, немає і не буде. І тільки деякі старі чекісти знали причину того, чому вони назвали свого начальника Залізним. Вони пам’ятали березневий день 1918 року. Пам’ятали і колишній кабінет голови ЧК на найвідомішій вулиці Москви – Великій Луб’янці, 11. Сюди, в Москву, після того як правити зі спорожнілої колиски революції Пітеру стало неможливо, слідом за Леніним і червоним урядом перебралася і Всеросійська надзвичайна комісія. Вона одразу ж облюбувала і реквізувала тут будинок страхового товариства «Якір».

      Недремна варта революції виділила своєму голові кутове приміщення на другому поверсі – світле й просторе, з меблями і величезним, заввишки з людину, сейфом, що залишився від колишніх господарів. І ось у розпал напруженого трудового дня у відчинене вікно голови ВЧК з вулиці влетіла ручна граната. Дивом помітивши гостю, Дзержинський за лічені секунди подолав відстань із-за столу до відкритого броньованого сейфа. Вибух гранати пошкодив меблі, стіни, з вікон повилітали шибки, і тільки сумлінно виготовлений німецькими майстрами сейф залишився цілий і неушкоджений.

      Коли в кабінет увірвалися колеги-чекісти, вони побачили крізь смуги пилу й диму Фелікса Едмундовича, який вилізав із залізного сейфу. Живий і неушкоджений! Того-таки дня йому виділили інший кабінет – із вікнами, що виходили у двір; він був менш вразливий для замаху. Але з того дня Дзержинський, який отримав прізвисько серед своїх співробітників Залізний, не торкався вікон. Помітивши це, в його присутності вікон не торкався ніхто інший.

      Отже, уночі з 31 травня на 1 червня Фелікс Едмундович відчинив вікно. При цьому тільки найближчі соратники помітили, як змінилося обличчя головного чекіста. Інші, ті, хто смів підняти очі на мить, щоб побачити в одному образі щит і меч революції, нічого особливого й не завважили б. Але наближені, які бачили Дзержинського вдень і вночі, в дні поразок і перемог, про себе відзначили, як з-під блідої шкіри завжди запрацьованого ватажка раптом виступили сірі плями. Як загострилися риси обличчя, а сірі очі непохитного чекіста стали майже білими.

      При цьому голос Дзержинського звучав так само, як і раніше, й ніхто не посмів проігнорувати наказ бути в підвалі о третій ранку. Хоч як не хотілося декому бути присутнім при страті хай і колишніх, та все-таки чекістів! Та що вдієш: сам Фелікс Едмундович СКАЧАТЬ