Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на столі конспекти й книги. Пробігла очима екзаменаційні питання. Розрізала папірці-шпаргалки.

      Погляд Мира, переконано-закоханий, свердлив їй спину.

      – Не дивися на мене, – благально мовила вона.

      – Гаразд.

      Мир дістав із гостинно розчиненої валізи купу знімків, сів на підлогу й почав роздивлятися їх.

      Скоса поглянувши на нього, Ковальова побачила: Мир дивиться на неї фотографічну – семирічну, з двома куцими кісками.

      – Ти тут така гарненька!

      Маша, що було потягнулася до наступного підручника, швидко відсмикнула руку.

      Гарненькою вона не була – ані тепер, ані в дитинстві. Проте була розумною. І в Машину розумну голову забрело трохи із запізненням, але логічне запитання:

      «А чому, власне, він усе ще кохає мене?»

      Він випив Присухи. Присуха діє тринадцять годин. Минуло три доби! Він уже давним-давно мав відсохнути й розлюбити.

      Але не розлюбив.

      «Виходить… кохає насправді?»

      – А коли виросла, стала справжньою красунею.

      Цього вже Маша стерпіти не змогла.

      Мир Красавицький, найгарніший хлопець з їхньої групи, – ось хто був справжнім, за вродою він міг би позмагатися навіть з дивовижною Катею.

      Чорне волосся. Чорні брови. Гордий профіль. Очі… Такі бездонно-величезні, схожі на темні колодязі очі любив писати Міша Врубель.

      Маша рішуче відклала конспект. У книзі Києвиць мала бути Відсуха – відворіт. Цей абсурд час ліквідувати!

      – А що це з вашою картиною? Чому Терези такі скособочені? – спитав Красавицький. – Вони були іншими, я пам'ятаю.

      – Нічого страшного.

      Києвиця розкрила чорну Книгу. Розділ з веселою назвою «Відсушки» був десь на самому початку.

      – Мені дуже шкода, – сказав Красавицький, – але ти не зможеш мені брехати.

      – Чому? – уточнила вона рефлекторно.

      – Тому що я кохаю тебе. Я тебе відчуваю. Мені погано, коли тобі погано. Боляче, коли тобі боляче. Можеш не вірити, але… Тобі зараз було страшно, коли ти мені сказала про дитину. Потім попустило. А зараз… Зараз тобі…

      – Усе гаразд. – Ковальова бездумно перевела погляд на вимірювач рівноваги в руках Києвиці Марини. – О Боже!!!

      За час їхньої відсутності ліва шалька Терезів устигла опуститися ще нижче.

      Нижче – нікуди!

      Нижче був апокаліпсис!

      Василиса Андріївна застала Катерину Михайлівну за вкрай дивним заняттям.

      Тримаючи в руках великий кошик, Дображанська діловито посипала підлогу одного зі своїх супермаркетів пелюстками троянд.

      – Гарно, – похвалила Василиса.

      – Це не для краси, – сказала Катя.

      – Звісно, – улесливо посміхнулася Василиса Премудра. – З давніх часів відьми варили з червоних троянд любовний відвар. Дивно, що з часом цю магію перейняли чоловіки, які до цього дня не розуміють: з чого б це букет червоних СКАЧАТЬ