Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чи ні?»

      Мати не брехала – просто помножила правду на таке число, що докопатися до істини було вже неможливо. Атакуючи, вона з ходу обстрілювала супротивника кулеметною чергою докорів, кожний із яких безпомилково потрапляв у найнезахищеніше місце.

      «Я – погана, я жахлива дочка. Як я могла…»

      – У мене інфаркт був. Мені «швидку» викликали. Лікар приїхав, сказав: що у вас за дочка така, що батьків без ножа вбиває? Не дочка, а ворогиня якась. А тепер з'явилася. Насмілилася! Йди геть! Ти не дочка мені відтепер!

      – А я вам про що? – зробивши крок до «мами», вигукнула Чуб просто їй у вухо. – Ви мене чуєте? Вона вам більше не дочка! – показала Даша на Машу, яка замружилася і дрібно тремтіла. Рішуче загородивши подругу собою, Даша заявила: – Я тепер ваша дочка! Даринка!

      – Вали звідси! – Ганна Миколаївна безцеремонно штовхнула «дочку» в плече.

      – А ось це, мамо, вже рукоприкладство, – суворо зауважила Чуб.

      – Вали, кому сказала!

      – Я нікуди не піду. Це мій дім. Ваша квартира приватизована?

      – Що?

      – Отже, приватизована, – злорадно заткнула нову «нормально» горлаючу маму нова «нормальна дочка». – Я все знаю!

      – Тобі чого? – остовпіла мама.

      – А дуже навіть того! – прибрала Чуб пози руки в боки. – Якщо вона приватизована, за законом Маші належить її четверта частина. І якщо ви відмовляєтеся визнати мене за дочку, за законом Маша може здати її мені. Ми вже з нотаріусом домовилися.

      – Що-що?

      – То ж бо й воно! Зараз їдемо й укладаємо угоду!

      – На мою квартиру?

      – На Машину четверту частину квартири, на якій відтепер житиму я, – переможно посміхнулася Землепотрясна. – Зрозуміло?

      – Тільки сунься сюди! – вискнула Ганна Миколаївна. – Міліцію викличу!

      – Це я міліцію викличу, – радісно озвалася Чуб, – якщо ви відмовитеся мене впустити. Я покажу їм папери.

      – Хуліганка!

      – Це ви хуліганка. А я – законослухняна громадянка, і за законом нашої держави Маша має право зі своєю часткою зробити все, що завгодно. Здати її мені, продати її мені… До речі, хороша ідея. Я купую її частину й оселяюся тут. У вас який метраж? Метрів п'ятдесят? А ти, Машо, чого стоїш? Іди збирай речі, папери там усілякі. Не заважай мені з мамулькою сваритися.

      – Яка я тобі «мамулька»? – осатаніла Машина мама. Маша прошмигнула до «дитячої».

      І здивовано завмерла – підлогу було вкрито пластиковими мішками.

      На них лежала картопля, з любов'ю розкладена за фасоном, розміром і ступенем гниття. Ганна Миколаївна закуповувала картоплю мішками, взимку і влітку, й перебирати її кілька разів на місяць було її улюбленим заспокійливим, що заміняло мамі плетіння, медитацію та інші втіхи.

      Блудна дочка вдихнула запах землі й підвалу. Клишаво пересуваючись між шарами картоплі, добрела до вікна, рвонула стулки й…

      …скрикнула, побачивши внизу Красавицького.

      Мирослава.

СКАЧАТЬ