Постріл в Опері. Лада Лузіна
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Постріл в Опері - Лада Лузіна страница 33

Название: Постріл в Опері

Автор: Лада Лузіна

Издательство:

Жанр: Зарубежное фэнтези

Серия: Київські відьми

isbn: 978-966-03-6629-9

isbn:

СКАЧАТЬ Маша, проминувши ще кілька рядків. – Ія не могла бути моєю бабусею. Вона померла 1922 року бездітною, в Україні, від туберкульозу й голоду. А 1914-го Ахматова передбачила її смерть у вірші «Моїй сестрі». 1910 року вона передбачила смерть свого чоловіка Гумільова. Вона присвятила йому вірші «Прийшли і сказали: помер твій брат».

      – Ось бачиш?

      – Що я повинен бачити?

      Маша Ковальова бачила текст, надрукований на дешевому папері.

      Історію, подаровану журналом поетесі, що повісилася, який цілком міг бути засуджений як співучасник за статтею «доведення до самогубства».

      До Царського саду з його пишними клумбами водила бонна дітей родини Горенко.

      У верхній частині парку, як написала у своїх записках Анна Ахматова, з нею сталася інша подія, яку можна вважати доленосною: вона знайшла брошку у вигляді ліри, й бонна сказала їй: «Це значить, ти будеш поетом».

      – От і все.

      Мила історія – цілком гідна для першого дзвінкого рядка зіркової біографії першої поетеси Росії, прямого «нащадка» Чингісхана.

      Ось тільки притягує очі, наче магніт.

      Відвівши погляд від рядка, Маша спіймала себе на дивному відчутті, наче щойно розлюбила, – жалю й порожнечі.

      Їй відчайдушно захотілося туди – «до Царського саду з його пишними клумбами».

      Ні, Вероніка має рацію – слова заворожують, – література й відьомство помазані одним миром.

      – Привіт, кицю, – інший Мир – Красавицький – зустрівся поглядом з білою кицькою.

      Беладонна, що повернулася з подорожі по карнизах, вивернула з-за балконних дверей. Слідом за нею з'явилася й Пуфик. Зробивши кілька кроків, кицька повалилася мішком на паркет, витягла лапи й умиротворено замружилася.

      – Merde voyage,[6] – прогаркавила вона.

      – Гаразд, припустімо, – невдоволено сказала Маша. – Припустімо, всі поетеси – латентні відьми. Письменники – латентні чаклуни. Гадуниці й чароплети. Вони віщують майбутнє й зачаровують нас словами. Припустімо, Ахматова народилася в Україні, а її сестра – в Києві. Припустімо, як виняток, Ахматова не набрехала. Але якщо вона й справді в Києві знайшла Ліру, що нам це дає? Швидше за все Київ просто подав їй знак, направив на шлях, як направляв свого часу й нас. Ліра-знак – логічно. Ліра-талісман – нісенітниця. Ліра – це не наша символіка.

      – Ага, наша – це тризуб, – підколов Красавицький. Він вивудив з валізи червону хустку, поколоту значками. З-поміж інших емблем видатних київських подій і дат була там

      і стандартна ліра – крихітна, блакитна, з кустарним надписом «Київ. Фестиваль поезії-85».

      – Колись, – сказав однокурсник, роздивляючись «поезію», – я захоплювався символікою. Не пам'ятаю, що значить Ліра. Проте пам'ятаю, що не тільки поезію…

      – Семиструнна Ліра, – подала муркотливий голос Беладонна, – уособлює числову гармонію, що лежить в основі всесвіту. Чотириструнна уособлює вогонь, повітря, землю й воду. Чотири стихії, за допомогою яких відьми СКАЧАТЬ



<p>6</p>

Merde (фр.) – погань, лайно; voyage (фр.) – подорож.