Міра людини. Марко Мальвальди

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якій Леонардо отримав житло – двоповерхову майстерню біля Собору в Старому дворі, у якій працював, а до житла – теоретично! – чималу платню. Але з роками та обіцянка, на погляд багатьох, дедалі більше скидалася на пустопорожнє вихваляння. Серед цих багатьох був і сам Моро.

      – Минуло ось уже три роки, відколи ви, маестро Леонардо, запевнили мене, що взялися в найдрібніших деталях розробляти проект пам’ятника на честь мого вельмишановного батька, – вів далі Моро, не відриваючи погляду від Леонардо. – Неодноразово переконували мене, що робота над пам’ятником аж кипить, а тому я наказав розчистити й вирівняти перед замком оцей великий майдан, на якому ми з вами зараз стоїмо.

      – Я маю честь повідомити вашу милість, що глиняна модель коня майже готова й наприкінці наступного тижня її можна буде виставити на цьому самому майдані.

      – Глиняна модель? – Одна брова Людовіко здивовано поповзла догори. – Ви правду кажете?

      – Глиняна модель на повну величину, ваша милосте. Сім метрів заввишки – ще нікому й ніде не вдавалося навіть наблизитися до створення скульптури такого розміру й величі. Даю вам моє чесне слово: модель буде встановлено менш ніж через десять днів.

      – О, так це ж просто чудова новина. Прекрасно. Неймовірно. А скажіть, ви маєте намір вшанувати вічну пам’ять мого достойного батька однією глиняною скульптурою чи таки плануєте піти далі й подарувати йому бронзового плаща? Адже ми з вами, маестро Леонардо, не у вашій сонячній Тоскані. Тут, у Мілані, щоб ви знали, зимовими ночами бувають і морози. Мені б не хотілося, щоб мій синьйор-батько застудився без відповідної мантії з металу.

      Людовіко Моро не був дурнем і добре знав, що не так-то просто вилити з бронзи скульптуру в сім метрів заввишки. Це не означає, звісно, що йому були відомі всі технічні деталі відливання. Але він мав уявлення про труднощі, з якими довелося б зіткнутися майстрам під час створення предметів із бронзи, – легкого, але водночас дуже міцного сплаву. Зокрема, Людовіко Моро мав на думці канони. Канони, які французи вміли відливати, а він – ні.

      – Спершу, ваша милосте, я думав, що треба заливати розплавлений метал у форму коня, покладену догори ногами. У такий спосіб можна було б уникнути водяних бульбашок, що під дією тепла перетворюються на повітря і, виходячи на поверхню бронзи, спричиняють нерівності, адже…

      – На мій погляд, це чудова думка. Якщо я вас коректно зрозумів, водяний пар виходив би через копита. І чому ви не втілите її на практиці?

      – Ваша милість усе розуміє просто блискуче. На жаль, ваше прекрасне місто холодне й вологе не лише на поверхні ґрунту, ваша милосте, а й під ним.

      – Що ви маєте на увазі?

      – Що під час викопування ями для встановлення моделі нашого коня ми неодмінно натрапимо на підземні води, що течуть під Міланом, ваша милосте. Живі коні ще так-сяк уміють плавати, а от бронзовий кінь негайно потонув би.

      Моро СКАЧАТЬ