Міра людини. Марко Мальвальди

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Міланського герцогства без будь-яких перешкод. Я також отримав сьогодні листа від нашого довіреного в Італії, месера Перрона де Баскі, у якому той підтверджує, що так воно і є.

      – Отже, ніяких ускладнень.

      – Ніяких ускладнень. Але саме в цьому і полягає складність. Чому Моро дозволяє нам спокійно пройти через його землі? Наше військо значно більше, ми можемо знищити його будь-якої миті.

      – У нас немає таких намірів. Наші цілі й цілі Моро збігаються. Ми всі хочемо прогнати Араґонів із Неаполя.

      – Його Величність хоче прогнати Араґонів із Неаполя, щоб заступити їхнє місце, – задумливо вів далі де Коммін. – Але, звичайно, війська поведе не Його Величність. Їх поведете ви, герцогу, і Моро в цьому не сумнівається.

      Герцог (Орлеанський) повернувся до герцога (того, другого).

      Ні для кого не було таємницею, що Луїджі ді Валуа, герцог Орлеанський, спав і бачив себе на чолі Міланського герцогства, тому що його бабця Валентіна Вісконті була прямою родичкою справжніх герцогів Мілана, у яких Сфорци свого часу поцупили титул. Якби герцог Орлеанський – вибачте, що уточнюю, але ж тут цих герцогів розвелося, як собак! – мав змогу сам вирішувати, що робити, то непевне очолив би військовий похід на Мілан, щоб звільнити місто від узурпатора й прибрати до рук те, що належало йому по праву. Адже Амвросіанське герцогство було дуже багатим, квітучим, і зазіхальників на нього було чимало.

      Але герцог Орлеанський не мав змоги чинити так, як йому заманеться, він мав слухатися наказів короля. Його короля. Тобто отого придуркуватого сварливого недомірка, про якого ішлося раніше і який був нездатний завоювати навіть калюжу, не те що королівство!

      Чому Моро не лякала така можливість?

      – У Моро є всі підстави, щоб боятися нашої військової присутності на своїй землі, але очевидно, що він зовсім не боїться, – сказав де Коммін, виголошуючи думки герцога (одного з двох, вирішуйте вже самі якого!). – Гадаю, що його довіру засновано не на дипломатії і не на фінансах.

      – А на чому ж тоді?

      – При дворі Людовіко служить один геній, якого кличуть Леонардо. Леонардо ді сер П’єро да Вінчі.

      – Я багато чув про нього. Кажуть, він дуже талановитий художник.

      Насправді Орлеанському герцогові було добре відомо, хто такий Леонардо. Але для дипломата завжди вигідно вдавати себе більшим невігласом, аніж він є насправді.

      – Ви про нього чули. А я бачив його роботи. Він не лише художник, а й інженер, майстер із виготовлення воєнного спорядження. Пару років тому я бачив дуельний лицарський поєдинок, у якому Ґалеаццо Сан-Северіно бився в особливих золотих латах. Повірте, там один шолом важив більше, аніж чоловік, який його надівав! Але вершник у ньому рухався так невимушено, ніби шолом був пушинкою! Багато хто потім казав мені, що ті лати було устатковано цілою системою важелів та шківів, щоб збільшити силу лицаря. А один чоловік, який колись працював у майстерні Леонардо, розповідав мені про бомбарди, СКАЧАТЬ