Міра людини. Марко Мальвальди

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ важільний пристрій. Він повертається за допомогою колеса, ось так, і кришка піднімається й опускається, без будь-яких зусиль. Така чудова штука, ви навіть уявити собі не можете, скільки часу нам зберігає! Месер Леонардо – справжній геній, ви теж так вважаєте?

      – Поза сумнівом, – відповів Джакомо Тротті, якому вперше за цілий робочий день дипломата трапилася можливість сказати те, що він насправді думав. – Гадаю, що для месера Леонардо да Вінчі немає нічого неможливого.

* * *

      – Але ж це неможливо!

      Чоловік у рожевому різким жестом зачинив скриню. За ним спостерігала жінка зі смаглявим обличчям, років п'ятдесяти. Вона стояла, із задумливим виглядом уперши руки в боки.

      – Ти міг залишити його в себе в кабінеті, нагорі.

      – Неможливо! Я добре пам’ятаю, що поклав його тут, ще й місяця не минуло!

      – Ну, якщо це було місяць тому…

      Чоловік у рожевому похитав головою, зиркнувши на скриню так, ніби то була її вина. Потім перевів погляд на жінку. У нього було незвичайне обличчя, занадто вродливе, як для чоловіка, обрамлене довгим світлим волоссям, у якому вже пробивалася перша сивина, хоча в бороді її поки що видно не було. Очі, зазвичай доброзичливі, зараз примружилися від роздратування, яке здебільшого можуть викликати лише батьки.

      – Катерино, полиште ваш сарказм! То дуже важливі креслення, я ж не можу носитися з ними просто так!

      – Ну то, може, їх узяв Салай? Ти ж бо сам казав, що він здатний поцупити все, що завгодно, якщо воно не прибите цвяхами до підлоги…

      Охоплений якраз у ту мить власними думками, – а таке з ним траплялося часто! – чоловік повернувся й рушив до сусідньої кімнати, на ходу продовжуючи розмову:

      – Джакомо добре знає, що йому не слід чіпати моїх записів. Інакше скуштує березової каші, а поза тим залишиться без вечері.

      Досі порпаючись у паперах на столі, він і надалі звертався до жінки:

      – До речі, Катерино, коли вже зайшло про вечерю… Може, цілий півень – то забагато на трьох? Я б попросив вас заощаджувати. У нас ще є квасоля й ріпа… Гадаю, цього вистачить.

      – Ага, хіба що тобі! Та й тобі б не завадило попоїсти м’яса! Відколи я сюди приїхала, ти зовсім схуд! Усього за три місяці втратив десяток фунтів.

      – Усього лише три місяці, а мені здається, ніби десять років, – буркнув чоловік, шукаючи собі далі. – Ви ж бо знаєте, що я не їм плоть мертвих тварин, не їстиму ні сьогодні, ні завтра, ні ще коли-небудь! А худну я через оту незносну кінську статую. І через оті трикляті креслення, біс його знає, куди вони могли подітися…

      – Аркуші самі по собі не ходять, сину мій.

      – А от матері часом ходять, але недостатньо, Катерино, матінко моя. Отже, може, ви таки підете кудись подалі й не будете плутатися в мене під ногами?

      – Замолоду ти не був таким нечемою. І таким жадібним.

      – А СКАЧАТЬ