Восьма жертва. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

      – А не дочекаєтеся, мамо… Альоша забере мене до Москви, де в нього мається квартира з гарними меблями… і я панею справжньою буду великим містом гулятися, а не буду вам більш наймичкою.

      Раденчиха плювалася собі під ноги.

      – Тьху, теж паня мені вишукалася… Та покине тебе твій Альоша, ось побачиш, що покине, а я ж байстряти твого не візьму. Й коли забрюхатієш, то краще одразу ж простуй за Пивиху до Дніпра, а з пузом додому не повертайся.

      Уляна пополотніла.

      – Мамо…

      Маруся тільки відштовхнула від себе тоді доньку й пішла геть – на жаль, Раденчиха ласкавою та ніжною для дітей своїх не була, в житті ніколи не приголубила нікого з тих вісьмох, котрими так щедро поблагословив її Господь, – і навіть у той час, коли вигодовувала молоком своїм, і тоді не бавила пестощами.

      Й усе трапилося так, як і проказала Раденчиха.

      Солодов літом пішов із Градизька – пішов він також і з життя Уляни, наостанок проказавши, що не кохає більш дівчини. А вона й не повірилася йому, чомусь не повірилася й хоч як не страждала, а все запевняла Ярину, що неправду ж Альоша сказав і повернеться він ще неодмінно. А Ярина слухалася й тільки зітхала. Потім почала Уляна непритомніти час від часу, зранку нудилася, й темні очі Марусі загорілися недобрим вогнищем.

      – Таки забрюхатіла…

      Уляна пополотніла, вхопилася за свій ще плаский живіт.

      – Мамо…

      Раденчиха продовжувала пропікати доньку тим недобрим поглядом.

      – Я вже казала, що не візьму до хати твого байстряти.

      Темні очі Уляни наповнилися слізьми.

      – Мамо…

      – Мовчи, покритко клята! Й де ж ти вродилася на мою голівоньку такою оце повією… То Солоха може з солдатами вештатися, та з неї ж і дива немає, у такої матері, як та Тараниха, чи могло вродитися щось інше… Та й Солоха хитра лисиця – своїх походеньок на людські очі не виставляє, а ти…

      Уляна тихо заплакала.

      – Мамо, Альоша повернеться, й ми підемо від вас, повінчаємося, й дитя народиться в законнім шлюбі…

      Раденчиха нахмурилася.

      – Та чи збожеволіла ти чи що?

      А Уляна, мов і не чувши слів матері, усе свого править про повернення Альоші, викликаючи у Ярини все більше страху того, що коли б сестра й справді була не пошкодилася розумом. А мати лютує й усе труїть Уляну, аби йшла до Стежихи, поки ще не вийшов час, й позбулася сорому, поки ще не пізно. Та Уляна з непритаманною їй упертістю затялася й дитя від коханого москаля свого зібралася полишити будь-що, й ніякі крики та погрози матері на неї не діяли, й хата їхня знову аж гуділася, мов той стривожений вулик від крику та лементу господині.

      Й ось зараз нова сварка, тільки серце Ярини цього разу зачуло щось недобре.

      Вбігла в хату й застиглася вражено на порозі світлиці – СКАЧАТЬ