Восьма жертва. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мовчанки Микола озвався глухим і невиразним голосом:

      – Та кохаю.

      Анастасія поморщилася, але допит свій продовжила:

      – А дуже кохаєш?

      Спина кріпака випрямилася, й він навіть напівобернувся до Анастасії, позиркнувши тим оком зеленим, котре так схвилювало її. Вона повільно посміхнулася йому, враз якось розгубивши своє ніяковіння перед ним, пригадавши, що він є лиш належним їй кріпаком і вона має над ним повну владу. Владу навіть змусити, наказати себе покохати.

      Погляд Миколи був похмурим.

      – Нащо вам, панно, таке відати?

      Анастасія продовжувала всміхатися.

      – А мені цікаво.

      Вона вже провідала від дівок дворових об тім, що дружину Микола мав надзвичайно вродливу з лиця, котра, щоправда, не гребувала тим, аби зраджувати аж надто ревнивого Миколу, за що й була ним бита нещадно та частенько. Анастасія навіть не полінувалася сходити до села й поглянути на ту Солоху. Так, суперниця була вродливою, але панна Смотрицька й себе вважала досить привабливою.

      Мала намір поборотися за серце Миколи.

      Зрештою, коли не віднайшла вона собі коханого серед паничів, то хто ж заборонить їй пошукати його серед простого люду. Чи ж не таким чоловіком, як ті кляті паничі, був оцей красень Микола. Однаково Господь усіх сотворив, однакових дітей жінки народжували – що в панських палатах, що в хатах кріпацьких.

      Микола відвернув від неї лице.

      – Коли вже цікаво… То так, дуже я кохаю дружину.

      Слова ці його спричинили Анастасії біль, і вона раптом наказала йому злим та напруженим голосом:

      – Зупини!

      Микола озирнувся розгублено.

      – Так поле ж…

      Позиркнула роздратовано.

      – Роби, що тобі наказано.

      Раденко зітхнув, стенув плечима й зупинив коляску за ліском посеред поля й застигнувся нерухомо на місці своїм.

      Анастасія з хвилину мовчала, утупивши погляд у його напружену спину, потім наказала невдоволено:

      – Допоможи мені зійти.

      Він опустився на землю, послушливо застигнувся перед коляскою й простягнув до Анастасії руки, аби допомогти їй зійти… А в панну Смотрицьку в ту мить мов то сила яка заселилася, й хоч зроду такого не робила, а опинившись у сильних руках Раденка, не пізнаючи самої себе, притулилася до нього, прилинула так близько та міцно, що відчула, як сильно стукається його серце в грудях широких під сірою сорочкою з грубої тканини. Й близькість ця чоловіка так хвилювала, так п’янила жіночу сутність її й була такою незвичною, незнайомою…

      Раденко напружився, закам’янів поряд.

      – Панночко…

      Анастасія ж осміліла настільки, що торкнулася його сорочки.

      – Миколо… – прошепотіла, видихнувши ледь чутно, й затріпотіла СКАЧАТЬ