Гроші, Куба і література. Олег Галетка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Звідси ніхто не вийде, поки ідея не буде в мене на столі. Можна користуватися телефонами, Інтернетом, факсом, чим завгодно.

      Ігор Вікторович відкинувся на крісло.

      – Круїз?

      Директор речового ринку, частина якого належала Соломахіну, злякано озирнувся. Він сам зрозумів банальність своєї пропозиції, але було вже пізно. Слова зграйкою полохливих горобців розлетілися по кімнаті, усі завмерли. Те, що директор висловив очевидну дурість, розуміли всі.

      Ігор Вікторович довго свердлив поглядом літнього чоловіка в розстібнутому піджаці, точніше – у такому, що вже не застібається на животі. Потім повільно підніс указівний палець до своїх губ і захитав головою. Директор важко проковтнув слину, витер рукавом піджака піт на чолі й сховав погляд.

      – А якщо такий банальний круїз чимось розбавити? – заговорила завідувачка двох магазинів побутової техніки.

      Кремезна дама років сорока сміливо дивилася в очі босові. Чи то впевненість у власній ідеї, чи той факт, що вона декілька разів займалася сексом з людиною на чолі столу, уселяли в неї таке небезпечне почуття, як сміливість.

      – Чим розбавити? – Соломахін дратувався.

      – Можна вибрати не заїжджений маршрут, а додати екстриму ведучих запросити гарних, заїхати на якісь острови, улаштувати щось подібне «Останньому герою» або…

      – Ні, – обірвав Соломахін. – Не вистачало, щоб моя донька загинула від укусу якогось гада або потрапила в полон до чорножопих піратів. Далі.

      Присутні ховали очі. Час ішов, а ідей не було.

      – Добре, міняємо тактику! – бос голосно стукнув по стільниці. – Кожен устає, говорить ідею й може бути вільним!

      Соломахін помітив сповнені надією погляди директора ринку й колишньої коханки.

      – Так! Ви можете вже йти.

      Двоє дорослих людей, ледве не підстрибуючи, вийшли з кабінету. Соломахін хмурнів. Залишався ще один варіант – удатися до допомоги професіоналів. Але навіть у нього, у людини, що не заощаджувала на бюджеті корпоративів, останні не викликали надії. Ті самі конкурси, ті самі артисти, та сама нудьга.

      Інші підлеглі продовжували мовчати. На кінці столу начальник охорони, майстер спорту з рукопашного бою, призер чемпіонатів світу, несміливо підняв руку Ігор Вікторович не любив цього чоловіка. Натерпівшись принижень від таких от «бійців» у школі, він намагався усіляко мститися їм зараз. Але реальність була такою, що без такої піхоти Соломахіну не протриматися й тижня у вітчизняному бізнесі.

      Єдина причина, через яку начальник охорони зараз опинився тут, – це точне дотримання секретаркою слів «обдзвонити всіх із аварійного списку». Що міг запропонувати начальник охорони? Зняти «тьолок» і завалитися в сауну, дати їм у рот та надзюрити на камені в парильні. Усе!

      – Так, Дмитре! – видавив Соломахін.

      – Я це, днями кренделя одного притиснув, – почав Дмитро. – Ну, як притиснув, він до сестри моєї чіплявся, руки розпускав…

      – Коротше СКАЧАТЬ