Гроші, Куба і література. Олег Галетка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – А що ти пропонуєш? – вона спалахнула, збудження витісняла злість.

      – Я пропоную тобі острів Свободи, я пропоную тобі створити власну Країну.

      – Створити своє, укравши гроші в батька? Яка різниця?

      – Велика! Одного разу потрапивши у цю систему, ти ніколи не вирвешся з неї, а будь-якій справі потрібні гроші. Ми можемо стати наркоплантаторами, витратити десять років і заробити ті ж гроші, а можемо їх просто відібрати! І за це десятиліття встигнути зробити щось корисне.

      Вогонь у його очах перекинувся на дівчину, спалюючи в ній залишки образи, Вадим знову заводив її. Він, як завжди, мав рацію. Вони знову злилися в поцілунку. Від нього тхнуло дешевим тютюном, потом і фантастичними ідеями, але Віолета вже втрачала розум.

* * *

      Коли вони увійшли до кабінету, товстий коротун засовував печиво в рот. Побачивши гостей, він підхопився. Спробував проковтнути ласощі, але ті на суху не лізли в горло. Товстун скорчив винувату пику, схопив чашку з гарячим чаєм, зробив ковток, обпікся, замукав, сплюнув у відро для сміття. Усе це він встиг зробити, поки гості розсідалися в крісла.

      Їх було двоє. Чоловік у дорогому костюмі й молода дівчина з темним кучерявим волоссям. Гості з цікавістю стежили за хазяїном кабінету, який хапав ротом повітря, намагаючись зменшити біль. Товстун ще раз винувато всміхнувся й простягнув руку гостеві. Той глянув на забруднену крихтами долоню хазяїна кабінету й руки не подав. Товстун стряхнув крихти й повернувся за стіл.

      – Відрекомендуюсь, – коротун намагався бути спокійним. – Я – Суриков Веніамін Павлович, головний редактор видавничого будинку «Продакшбук».

      – Ми знаємо, хто ви, – обірвав редактора Соломахін. – У нас дуже мало часу, тому я поставлю запитання, ви відповісте, і ми з дочкою вже потім вирішимо.

      – Так-так, як вам буде завгодно, – Суриков усміхнувся дів чині, але зустрів такий же гордовитий погляд, як і в батька.

      – Ви казали, що можете зробити з будь-якої людини гарного письменника, це так?

      – Даруйте, я не міг такого сказати, – побачивши, що гості починають хмурніти, Суриков поспішив виправитися. – Але чекайте, я все поясню.

      Соломахін кивнув.

      – Як би це сказати?! Можна навчити людину писати грамотно, але зробити з неї письменника й, до того ж, гарного – неможливо. За історію людства написано так багато, що вигадати щось нове дуже й дуже складно. А вигадати й цікаво описати це словами взагалі фантастика. У наш час твори стають бестселерами скоріше не через талант автора, а внаслідок правильної рекламної компанії та піару.

      – Тобто? – Соломахін напружився.

      – Я вам продемонструю.

      Редактор жваво, як для своєї комплекції, підхопився й підбіг до величезної шафи, яка займала ледь не третину кімнати. Відчинив дверцята й тріумфально відійшов убік. Шафа майже повністю була закладена папками.

      – Це макулатура за півроку. І це, я вам скажу, не найврожайніші півроку. Назвати це рукописами СКАЧАТЬ