БЖД. Сашко Ушкалов
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу БЖД - Сашко Ушкалов страница 5
– Це, – каже Сєва, – усе через їхню кліматичну зону.
– Через нігеро-кордофанську? – геть плутаюсь я.
Сєва так різко закочує очі під самого лоба, аж мені здається, що вони вже ніколи не повернуться в нормальне положення.
– Ну добре, – погоджуюсь я, – а френч, галіфе й гімнастерка… теж через кліматичну зону?..
– Ні, – відказує Сєва, – це через те, що пиво називається «Офіцерське»…
Креативно-кретинного Христофоровича накриває друга хвиля творчого пориву:
– Так… Баз сидить собі в шанці, всіх ефіопів повбивало, бо вони кепсько тямлять на військовій тактиці й військових маневрах… – аж захлинається він. – У База лишається граната й кілька флєжок «офіцерського» пива… О, ні… Ні… Ні… Сєво, Сєво мій дорогий, нічого в нас так не вийде! – картинно заламує він руки.
Сєва в розпачі хапається за голову.
– Сєвочко, нам потрібен макарон, – креативить Христофорович.
– Який макарон? – Сєвин розпач стає таким безмежним, що якби в нього росло волосся, то він би неодмінно його повидирав.
– Нам потрібен італійський зольдат, як же ти не розумієш?
– Але де я знайду вам солдата, та ще й італійського, Антіне Христофоровичу?
– Це від голови!!! – немовби переконуючи себе, кричить галицький режисер і кидає в рота ще кілька колес. —
Сєво, курва мать, але ж ми десь взяли европейського археолога, котрого фашизм застав на теренах Ефіопії?
Я взагалі стою в повному ауті. Єдине, чого мені хочеться в цьому випадку, – міцно схопивши два стобаксових папірці, злиняти, просто непомітно злиняти від цих двох клоунів. Мене спиняє тільки даунський прикид і мої власні шмотки, що залишилися в мікроавтобусі під охороною старої швабри. «Така не відпустить, – думаю я, – вчепиться зубами в сідницю й…»
Аж раптом Сєвине обличчя починає випромінювати якусь незрозумілу надію. Він дістає з кишені трубу й швидко набирає номер.
– Значить, так, – каже він, – бери свій велосипед і мерщій пиздяч сюди.
Наступні хвилин десять минають у напруженій мовчанці. Сєва ходить туди-сюди й гризе нігті, Антін Христофорович лазить довкола окопу й, зробивши з вказівних і великих пальців подобу об’єктива, вибирає ракурси для зйомки майбутнього рекламного ролика.
За якийсь час на стадіон зі скаженою швидкістю влітає гопник-велосипедист у запилюженому костюмі. На всіх парах він підрулює до Сєви, зістрибує з велика й заклопотано відхекується, проте видно, що його просто розпирає природна гопницька цікавість.
– Значить, так, – з ходу обламує його Сєва, – ти будеш макароном.
Гопник, судячи з усього, трохи вилітає з колії й не зовсім ловить, чого від нього хочуть, але по-гопницьки довірливо й ствердно киває головою.
– Знайомся, це Баз, наш головний герой.
– Макарон, – діловито простягає мені руку гопник.
– Це наш СКАЧАТЬ