Вир. Григорій Тютюнник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Кир, чорний таранкуватий чоловік років сорока, бив молотком розпечену залізяку так, що від неї розпирскувалися іскри, як золотий дощ. Тимко виклав перед ним лемеші, присів на пустий ящик.

      Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко розгледів ще одну людину, що сиділа в куточку, примостившись на купі залізяччя. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко. Тепер їхні стежечки сходилися біля Орисиного двору, і хлопці не здоровкалися і не говорили один з одним. Але сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло.

      – О, та у вас тут і помічники є! Правда ж, дядьку Кир?

      Тільки чого це він сидить як пеньок? Узяв би молот, грюкнув раз та два – все б легше було на руки ковалеві. Та, правда, як він тим молотом грюкатиме, коли в нього сили, як у горобця?

      Сергій заворушився в темряві, кинув цигарку, але промовчав.

      – Дядьку! Чого це він ворушиться, а не встає? Може, в нього штани до заліза прикипіли? То я візьму жигало та одліплю?

      – Звісне діло – баришник… Звик на крадених конях тавра випікати і до людей лізе, – обізвався Сергій.

      – Е, стручки! Замовчіть, а то вас обох угомоню.

      На деякий час запала мовчанка, яка обіцяла ще більшу сварку. Тимко сидів згорбившись, підшукував ущипливі слова.

      – Ходи, Серьожко, я тебе раз по шиї лясну.

      – Ти своєю силою не задавайся, а то був один такий, та без печінок залишився.

      – Ану, геть з кузні! – визвірився на них Кир.

      – Ні, так ви, дядьку, послухайте, що він каже, – не зважав ні на які гальма Тимко. – Отаке миршаве, як зінське щеня, а й воно нахваляється. Ну, от ми з тобою один на один. Засукуй рукава. Підходь ближче.

      Тимко встав, розправив плечі, міцно вперся ногами в землю. Сергій застебнув піджачок, ступнув до дверей.

      – Тікаєш? Трясучка напала?

      – Ні, піду в луг хорошого бича шукати, – віджартувався Сергій і вийшов із кузні. Тільки-но він вийшов, як у дверях появилася Лукерка.

      – Здрастуйте, ковалики, – проспівала вона, розіп’явшись у дверній рамі. – Чи не допоможе мені хто-небудь із вас сепаратор покрутити? Молока навезли, а крутити нікому.

      – А що нам за те буде? – торгувався Кир.

      – Уже куплю вам четвертушку.

      – Та й годі?

      – А чого ж вам ще треба?

      – Здорова дівка, а не догадується.

      – Ги, отакі старі, і вони до молодих! Ходімо, Тимусю, бо з дядьком добалакаєшся…

      – Ти б Сергія взяла в придачу…

      – Нічого, Тимко й за нього справиться, – зареготала за кузнею Лукерка.

      Тимко обняв дівчину, притяг до себе, зашептав на вухо:

      – Мені четвертушечки не треба, натурою хочу…

      Дівчина вирвалася з обіймів, відштовхнула від себе парубка.

      – Ну, СКАЧАТЬ