Вир. Григорій Тютюнник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тулубом, чути було, як тихо подзенькує причеплене під возом пусте відро.

      Запахло дьогтем і кінською спітнілою шерстю; потім на одній кучі підвелася голова в смушевій шапці і голосно крикнула назад, де чорніла, наближаючись, друга підвода:

      – Іване, ти спиш?

      – Сплю.

      – І я сплю.

      Кучі, поскрипуючи, пропливали мимо, але ще довго після того в повітрі пахло дьогтем, кінським потом і житньою половою, якою було обмощено горшки, щоб не потовклися в дорозі.

      – Пішли берегами, – зашепотів Марко. – Бо тут то з горщечниками, то з циганами христосатися будемо. Уже й так скоро розвидниться.

      Спустилися з гатки один за одним, крок в крок, як зграя вовчиків-братиків. Попереду Тимко, за ним Денис із ґерлиґою, далі зіщулений, обережний Марко, а за ними всі останні. Біля двору Прокопихи зупинилися. З берега ледве видно хатку в тополях, малесенький погрібничок.

      – Ну, чого стали? – сердито зашепотів Тимко.

      Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння. Всі попадали на землю, притаїли дух. Нарешті Денис поповзом пошелестів у темряву і довго не повертався. Потім приповз і повідомив, що на возі під повіткою спить Матвій Глек.

      – А знаєте що? Давайте його викотимо разом з возом із двору, щоб не заважав, – порадив Марко.

      – Оце діло!

      Забули і про сметану, і про небезпеку, чорними тінями обережно стали підкрадатися до повітки.

      Матвій Глек був єдиний чоловік у Троянівці, який і досі жив індивідуально. Славився він впертістю і незгідливістю свого характеру. Наприклад, йому говорили:

      – Сьогодні у Власівці випав дощ…

      Він зараз же йшов на заперечення:

      – Е, ні, ні, у Власівці дощу не було! Це ти брешеш.

      – Як же так не було? – доказували йому. – Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути.

      – Е, ні, ні. Хмара стояла зовсім не над Власівкою, а над Дейкалівкою.

      Або йому говорили:

      – У морі вода солона.

      – Е, ні, ні, – зараз же заперечував Матвій. – Якби в морі була солона вода, то там риба не водилася б.

      До цього домішувалася його страшна, просто нелюдська заздрість і бажання похвастати.

      – Я, коли сплю, – все на світі чую, – не раз вихвалявся він поміж селянами. – Учора один чоловік ніс мішок із поля. Так і знай – пшениці вкрав на току. А позавчора Вихорів Тимко із Тетериною Орисею в степ під ручку ходили. Вони таки доходяться…

      За все це сільська парубота була на нього давно сердита і весь час шукала приводу насолити старому. От чому всі хлопці так радо рушили на його подвір’я. Обережно підкралися до повітки, взялися за роботу. Денис упрягся в голоблі, Марко побіг відчиняти ворота, а Тимко знайшов посеред двору якийсь цурупалок, пішов запручувати хатні двері, щоб стара Прокопиха, зачувши в дворі метушню, не могла вийти з хати. У воротях Денис несподівано рвонув «соб», колесо глухо стукнуло СКАЧАТЬ