Лицарка Корони. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не лише через шати – спиною весь час вона відчувала пекучий погляд рудовусого Івана Журавницького, який приїхав до брата на родинне свято. Не зводив він очей з нареченої і під час вечері, через що княгині було ніяково перед новими родичами.

      Весілля ж було хоч і не велелюдним, але надзвичайно пишним. Вже тиждень ця подія головувала у плітках луччан, та й не тільки луччан. По всіх довколишніх землях розлетілись чутки про непристойно розкішне святкування Борзобагатих. Про свою обіцянку тихого домашнього свята Йона, вочевидь, забув, щойно розпочалась підготовка до нього. Тож, не лише молода вражала пишними шатами, а й молодий був під стать нареченій – він був вбраний у чорний оксамит та сірий єдваб із розсипом перлів довкола іспанського гофрованого коміра та у береті зі страусячим пером. Після вінчання та застілля Йона упевнився, що шлюб таки відбувся і вночі молоді не заснули окремо, а потім з легким серцем відправив їх у Вільно з першою зупинкою у Дубно в палаці князів Острозьких. Він знав – після прийому в найбагатшого магната у всьому Князівстві Литовському, та й в Речі Посполитій, Вільно, літня королівська столиця, відкриє Борзобагатим не лише ворота, а й обійми.

      А от Анна замислилась – в Дубно в неї була своя місія, але як її провернути, вона ще не вигадала. Фортеця найміцніша на Волині, її не під силу було здолати татарським ордам, тож як же їй – жінці – здобути найбільший скарб князів Острозьких? Грамоту, якою ще 1386 року король Ягайло та його брат князь Вітовт дарували Острог та всі довколишні землі волинській фамілії з дому Гедиміновичів. Після отримання цього паперу і розпочався розквіт могутнього роду. Звісно, тепер королівський лист знаходиться в канцелярії найміцнішої фортеці родини – у Дубно. Втратити цю грамоту Острозьким не снилось і в найстрашнішому сні, так вони її цінують. Але навіщо ж вона Онисфіру?

      Та цим Анна вирішила не перейматись, бо «менше знаєш – краще спиш». Саме так вона ставилась до усіх завдань владики, за виконання яких він щедро платив золотом. Княгиня розуміла – нині цим непростим наказом душпастир вирішив перевірити її здібності та, головне, відданість. І звісно, їй кортить це завдання виконати. Та, може, насправді цим вона хоче утамувати й власне марнославство – адже не кожному чоловікові таке до снаги. А вона – жінка – має зробити.

      Карета в’їхала в Дубно, і Анна розштовхала сплячого мужа. Той невдоволено розплющив очі, потягнувся й позіхнув. Він визирнув з повозки саме в ту мить, коли до неї під’їхав Марко Сокольський.

      – Приготуйтесь, пане Василю, скоро будемо у замку. Молодий Острозький, Януш, кажуть, прискіпливий до ошатного вигляду… – Марко зареготав і рушив уперед.

      – Що він мав на увазі, Анно? – Василь натягнув на голову берет із величезним розкішним пером.

      – Януш Острозький гострий на язик і часто дошкуляє решті панства критичними зауваженнями щодо одягу. Але не переймайся – ти чудово виглядаєш, – Сокольська СКАЧАТЬ