Лицарка Корони. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

      Анна очима пробігла листа. Рядки на папері були рівно виведені розмашистим канцелярським почерком. Губи княгині розпливлись у посмішці:

      – Дякую, владико, за добру новину.

      Жінка відклала папірці і, наче нічого не сталось, повернулась до Ганнусі Борзобагатої, яка цього разу сяяла у розшитій золотом синій оксамитовій сукні.

      По обіді Йона показував гостям своє ботанічне диво – кущі, розквітлі пурпуровими ароматними китицями. Анні ж поталанило на мить залишитись у залі біля канцелярського столу, відірвати від листа Онисфіра шмат і вивести кілька слів чорнилами, що стояли на канцелярській стільниці. Це зайняло якусь мить – і складена крихітна записка опинилась у кишені жалобної сукні. По обіді сторони підписали угоду про спадок майбутньої нареченої та дар родини Борзобагатих. Під документом поставили підписи всі присутні, і вже за якусь годину бричка Сокольських викотилась із брами Луцького замку повз кам’яниці заможних містян. На паперті Покровської церкви чорніла постать ченця, який просив милостиню. Анна його впізнала і зупинила повозку.

      – Аню?! – вигукнув здивований Марко.

      – Аби наша справа була успішною! – пояснила жінка, дістаючи із прив’язаного до паску гаманця мідний грош.

      Княгиня рушила до монаха. Той, побачивши панну, неабияк зрадів, перехрестився, встав на коліна і схопив княгиніну руку, припавши до неї губами. Сокольська ледь відірвала долоню і стрімко повернулась до брички. Марко сміявся – настільки його звеселила сцена на паперті і поведінка ченця-жебрака, Анна вдоволено усміхалась, візниця гукнув і коні рушили. Щойно ж бричка під’їхала до палацику Сокольських, княгиня влетіла у кам’яницю, закрилась в опочивальні і дістала з манжета згорнуту крихітну записку, що їй передав агент Онисфіра – саме той жебрак-чернець. На ній дрібно – рукою її душпастиря – було написано: «По дорозі на Вільно – у Дубно з архіву Острозьких королівська дарча грамота на Острог. У Вільно – храм Успіння Пречистої Матері, отець Пафнутій».

      Анна все зрозуміла і зітхнула – далекоглядний Онисфір все прорахував. І бажання Йони відправити молодих до королівни у Вільно, і їхню зупинку в Дубно. А ще він знає, що за нею стежать кожну мить. Та, попри це, покладає сподівання на свою Сокольську. Княгиня ще раз пробігла очима записку, запалила свічку від лампади і спалила послання. Анна знала – вона досі в грі хитрого Онисфіра і тепер з неї виходити точно не збирається, назло підступному і огидному Йоні.

      Частина II

      Намиста з таємниць,

      Розділ VI

      Карета Борзобагатих під’їжджала до Дубно. Її супроводжували численні надвірні козаки, попереду яких на чорному коні гарцював Марко Сокольський. Повозка в оточенні наїзників була пишно оздоблена – червоною шкірою, міддю, – упряжена четвіркою СКАЧАТЬ