Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ взяти їй однолітку, щоб вона сама серед парубків не росла. А тут якраз Стешка на очі княгині потрапила, коли яйця в льох заносила по обіді. Ну пані їй і каже: «У тебе ж дівка-підлітка? Приводь на службу».

      – Дарма Стешка послухалася. Пропаде Дунька назря.

      Далі розмова зайшла про буденне, що Дуньку мало цікавило. Молодиці стукали ножами, щось нарізаючи на панську вечерю, а Дунька думала, як непомітно вибратися зі своєї хованки. Аж раптом почулися кроки й у кухню увійшов іще хтось.

      – Куди це паскудне дівча поділося? – впізнала Дунька голос Веселини.

      – Дунька? Не знаємо. Тут не було.

      – Тепер веліли називати її Євкою.

      – Свята Богородиця, невже її таки взяли на службу? – зойкнула одна з молодиць. – Ох, не виживе вона в палаці, не виживе…

      – Якщо вона зараз не з’явиться, то я її своїми руками придушу, – крізь зуби сказала Веселина.

      – Я тут.

      Дунька вийшла з-за печі, знічено потупившись на свої босі ноги.

      – Підслуховувала чи що? – кинулася на неї одна з жінок, повнощока Марія.

      – Так…

      – Ще й зізналася! Ви подивіться лиш на неї! – вигукнула інша, рудувата Оксана.

      – Я почула, що ви говорите про мене. Я…

      Веселина форкнула й підняла руку вгору так самісінько, як і її господиня.

      – Ходи зі мною. Підберу тобі пристойну одежину й черевики.

      У скринях палацу знайшлося чимало незношених паненятами речей, із яких вони повиростали. Веселина мовчки підібрала дві білі сорочки, спідницю, корсетку та свитку. Складніше всього було зі взуванкою. Дунька була невисокою, худою, і розмір ноги в неї теж виявився крихітним, тож Веселина перерила купу старих речей, доки не знайшла маленькі черевики, які ще два роки тому належали Марті. Таких гарних речей дівчина навіть у руках з роду-віку не тримала.

      – А що, як панночка впізнає свої речі й скарає мене за них на горло? – боязко запитала Дунька.

      – Панночка свавільна, але такої влади вона не має, – повагом відказала Веселина, закляпуючи скриню. – Ганка, що в неї раніше служила, була вправна дівка. Надто вправна. Вона служила в палаці два роки і за цей час встигла накрасти столового срібла та підсвічників стільки, щоб вистачило на маленький маєток під Києвом. Звісно, Ганка натерпілася від панночки – ми всі натерпілися, але чутки перебільшують, домальовуючи їй ратиці та хвіст.

      Додому Дунька прийшла, коли вже сутеніло. Райка з братовою[4] Наталкою поралися в корівнику, Оленка нарізала поросяті гичку, а батько вже після доброї чарки повчав брата Максима, як складати дрова на зиму. У хаті їх жило сім душ, до того ж Наталка була в поважному стані, чекаючи на восьму. А часом ще й сестриця Параскева до них ночувати приходила, коли її благовірний напивався та виганяв із хати. Тож на подвір’ї ніколи не бувало тихо: рідко обходилося без пісень і сміху, а ще рідше – без лементу й прокльонів.

      Дуньці хотілося непомітно прокрастися на СКАЧАТЬ