Загадка «Блакитного потяга». Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – Звісно, – погодилася донька. – Я теж так думаю: він збіса добре знає, чий хліб – та ще й із маслом – їсть.

      – Люба, – дорікнула матір, – ну й вульгарна у тебе манера висловлюватися.

      – Вибачай, – кинула Ленокс.

      Леді Темплін підібрала свій пеньюар, примірник «Дейлі мейл», косметичку й кілька розрізнених листів.

      – Я негайно напишу дорогій Кетрін і нагадаю їй про старі добрі часи в Еджворті.

      І, випромінюючи очима цілеспрямованість, пройшла в будинок.

      На відміну від місіс Гарфілд, писала вона, наче дихала. Без найменшої заминки чи паузи її перо заповнило чотири аркуші, і кореспондентка, перечитавши отриманий опус, не виявила потреби змінити й словечка.

      Кетрін отримала цього листа на ранок після прибуття в Лондон. Учитувалась вона між рядків чи ні – це інша річ. Але кинула його в сумочку й поспішила на зустріч, призначену їй адвокатами місіс Гарфілд.

      Їхня контора, одна з найстаріших у місті, була розміщена на Лінкольн-Інн-Філдз, і після кількахвилинної затримки відвідувачку провели в кабінет старшого партнера – люб’язного літнього джентльмена з проникливими блакитними очима і якоюсь батьківською манерою спілкуватися.

      Хвилин двадцять проговоривши з ним про заповіт місіс Гарфілд і пов’язані з ним юридичні формальності, Кетрін зрештою показала баристеру листа місіс Семюел.

      – Гадаю, мені краще ознайомити вас із ось цим, – сказала вона, – хоча це й досить таки сміховинно.

      Той прочитав його з ледь помітною посмішкою.

      – Вельми незграбна спроба, міс Ґрей. Підозрюю, мені навряд чи треба вам пояснювати, що ці люди не мають анінайменшого права на спадщину, а якщо вони спробують опротестувати заповіт – жоден суд не підтримає їхніх претензій.

      – Я так і думала.

      – Людська природа не завжди відзначається мудрістю. На місці місіс Семюел Гарфілд я був би радше схильний апелювати до вашої щедрості.

      – Це і є одна з тих речей, які я воліла б обговорити з вами. Мені хотілося б, щоб цим людям відійшла певна сума.

      – Це зовсім не обов’язково.

      – Я знаю.

      – Але вони сприймуть такий крок не в тому дусі, на який ви сподіваєтесь. Найвірогідніше, у ньому вбачатимуть спробу відкупитися від них, хоча й не відмовляться від пропонованого із цієї причини.

      – Я розумію, і цьому нічим не зарадити.

      – Я б порадив вам, міс Ґрей, відмовитися від цієї ідеї.

      Кетрін похитала головою.

      – Я знаю, що ви цілком маєте рацію, але мені все ж хотілося б, щоб це було зроблено.

      – Вони вхоплять ваші гроші обома руками, а після цього лише сильніше поливатимуть вас помиями.

      – Що ж, – сказала Кетрін, – нехай, коли їм це подобається. Кожен тішиться, як може. Вони ж бо, зрештою, – єдина рідня місіс Гарфілд, і, хоча ці люди цуралися родичатися з нею й не звертали на ту жодної уваги за життя, мені здається СКАЧАТЬ