Загадка «Блакитного потяга». Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на сьогодні – відійдуть, – повільно процідив той. – Наскільки мені відомо, вона не склала заповіту.

      – Mon Dieu![9] – вигукнула танцівниця. – Якби вона померла, це одним махом вирішило б усі проблеми.

      На мить повисла пауза, а відтак Дерек Кеттерінґ гучно розреготався.

      – Мірей, мені подобається твій простий і практичний розум, але, боюся, те, чого тобі так кортить, не трапиться. Моя дружина аж пашить здоров’ям.

      – Eh bien![10] – не здавалася жінка. – Адже бувають нещасні випадки.

      Він різко зиркнув на неї, але змовчав.

      І та повела далі:

      – Хоча ти маєш рацію, mon ami: нам не слід покладатися на випадковості. А тепер слухай, мій маленький Дере́ку, про жодне розлучення не може бути й мови. Твоя дружина має викинути це з голови.

      – А як вона не захоче миритися?

      Очі танцівниці звузилися до шпаринок.

      – Гадаю, захоче, mon ami. Вона одна з тих, хто не любить розголосу. І їй навряд чи сподобається, якщо друзі прочитають у пресі кілька пікантних історій про неї.

      – Що ти маєш на увазі? – жорстко запитав Кеттерінґ.

      Відкинувши голову, Мірей розсміялася.

      – Parbleu![11] Я маю на увазі джентльмена, що іменує себе «граф де ля Рош». Мені відомо про нього все. Не забувай – я парижанка. Вони були коханцями ще до її шлюбу з тобою, адже так?

      Кеттерінґ різко схопив її за плечі.

      – Це брудні плітки! – гарикнув він. – І я просив би тебе пам’ятати, що ти, зрештою, говориш про мою дружину.

      Мірей дещо охолонула.

      – Дивний ви народ, англійці, – поремствувала вона. – Так чи інак, а я насмілюся припустити, що, може, ти і маєш рацію. Адже всі американки фригідні, правда ж? Але дозволь мені сказати, mon ami, що вона була закохана у нього до заміжжя з тобою, але тут утрутився її батько і звелів графу вшиватися. Ну а маленька мадемуазель ледь не всі слізки виплакала! Проте скорилася. Але ж ти, Дере́ку, не гірше за мене знаєш, що тепер – зовсім інша історія. Вони бачаться ледь не щодня, а 14-го вона їде в Париж, аби зустрітися з ним.

      – Звідки ти все це знаєш? – зажадав відповіді той.

      – Я? У мене є подруги в Парижі, дорогий мій Дере́ку, які знайомі з графом дуже близько. Вона всім каже, ніби їде на Рив’єру, але насправді граф зустріне її в Парижі, а там – хто їх знає! Так, так, повір моєму слову – уже все влаштовано.

      Дерек Кеттерінґ заціпенів.

      – І якщо не будеш дурнем, – замуркотіла танцівниця, – то зможеш поставити її в дуже незручне становище – та цим і візьмеш за зябра.

      – Ох, заради Господа, замовкни! – закричав той. – Стули свою кляту пельку!

      Мірей зі сміхом повалилася на диван. А Кеттерінґ ухопив капелюха й пальто та кинувся з квартири, люто грюкнувши дверима. Та все ж танцівниця, сидячи серед подушок, тихенько посміювалась. Бо була радше задоволена проведеною роботою.

      Розділ сьомий

      Листи

СКАЧАТЬ