Загадка «Блакитного потяга». Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – А тим часом її капітал накопичувався, даючи прибутки з урахуванням реінвестицій. Люба моя, то ви будете дуже багатою жінкою.

      Кетрін Ґрей кивнула.

      – Так, – погодилася вона. – Буду.

      Але сказала це безпристрасним, відстороненим тоном, неначе дивилася на всю цю ситуацію збоку.

      – Що ж, – сказав лікар, збираючись іти, – мої вам найщиріші вітання. – І, наче щиглем, хляпнув великим пальцем листа місіс Семюел Гарфілд. – Не переймайтеся через цю жінку та її гидку писанину.

      – Вона не така вже й гидка, – поблажливо сказала міс Ґрей. – Власне, з огляду на всі обставини, її вчинок здається мені природним.

      – Інколи в мене щодо вас прокидаються найтемніші підозри, – зауважив лікар.

      – Чому?

      – Через усі ті речі, що здаються вам цілком природними.

      Кетрін Ґрей розсміялася.

      А за ланчем доктор Гаррісон повідомив ці чудові новини дружині. Чим дуже її схвилював.

      – Подумати лишень: щоб у старої місіс Гарфілд – і стільки грошей. Але я рада, що вона залишила їх Кетрін. Та дівчина – просто свята.

      Лікар скривився.

      – Святі завжди уявлялися мені непростим народом. А в Кетрін Ґрей забагато людського як для святої.

      – Вона – свята з почуттям гумору, – заперечила місіс Гаррісон, просія́вши. – І хоча ти, гадаю, ніколи цього не помічав – ще й надзвичайно вродлива.

      – Кетрін Ґрей? – Лікар був щиро здивований. – Я лише знаю, що в неї дуже гарні очі.

      – Ох, ці вже мені чоловіки! – вигукнула дружина. – Ви сліпі, наче кроти. У Кетрін є всі задатки красуні. Чого їй бракує, то це лише одягу!

      – Одягу? А що не так із її одягом? Вона завжди має дуже охайний вигляд.

      Дружина роздратовано зітхнула, і лікар підвівся, готуючись розпочати обхід пацієнтів.

      – Ти могла б зазирнути до неї, Поллі, – запропонував він.

      – Я й сама збиралася, – одразу ж озвалася місіс Гаррісон.

      І близько третьої зробила візит.

      – Люба моя, яка я рада, – тепло промовила вона, потискаючи руку Кетрін. – Та що там – кожен у селі зрадіє.

      – З вашого боку дуже люб’язно завітати, щоб сказати мені це, – відповіла та. – Я так і сподівалася, що ви зазирнете, бо хотіла спитати у вас, як там Джонні.

      – Ох! Джонні… Що ж…

      Джонні був найменшим сином місіс Гаррісон. І за хвилину та вже довго й нудно розводилася про сильно збільшені мигдалини та аденоїди мізинника. Кетрін співчутливо слухала. Старих звичок нелегко позбутися. А вміння вислуховувати ось уже десять років як було її жеребом. «От не пригадую, люба: я коли-небудь розповідала тобі про флотський бал у Портсмуті? Коли лорд Чарльз зробив комплімент моїй сукні?» Компаньйонка приязно, терпляче відповідала: «Здається, так, місіс Гарфілд, але я вже забула. Може, розкажете ще раз?» І літня леді починала з місця в кар’єр – із численними СКАЧАТЬ