І не лишилось жодного. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – Давай, Роджерсе, – заохотив Ломбард.

      Роджерс прокашлявся і вкотре вже провів язиком по пересохлих губах.

      – Сер, тут згадували мене з дружиною та міс Брейді. Жодного слова правди, сер. Ми з дружиною служили міс Брейді до самої її смерті. Вона завжди була хвороблива, завжди, сер, ще відтоді, як ми прийшли до неї на роботу. Тієї ночі бушувала гроза… у ту ніч їй стало гірше. Телефон не працював. Ми не могли викликати лікаря. Я пішов за ним пішки, сер. Але він прибув занадто пізно. Ми зробили все, що могли. Ми були віддані їй, сер. Це вам кожен скаже. Ніхто про нас і слова поганого не скаже. Нічого поганого.

      Ломбард задумливо дивився на обличчя дворецького, що нервово посмикувалося, на пересохлі губи, нажахані очі. Він пригадав тацю з кавою, що випала з рук. Він подумав, але не вставив: «Та ну?»

      Заговорив Блор, у словах якого відчувалася підкреслена глумливість колишнього співробітника поліції:

      – Отримали дещицю після її смерті? Правда?

      Роджерс випростався. Неохоче відповів:

      – Міс Брейді залишила нам спадок як визнання нашої вірної служби. А чому б і ні, я хотів би знати?

      Ломбард запитав:

      – Як щодо вас, містере Блор?

      – Як щодо мене?

      – Ваше ім’я також у списку.

      Обличчя Блора спалахнуло.

      – Ви маєте на увазі Ландора? Це було пограбування лондонського комерційного банку.

      Суддя Ворґрейв заворушився.

      – Я пам’ятаю. То не була моя справа, та я пам’ятаю її. Ландор був засуджений на підставі ваших свідчень. Ви були офіцером, відповідальним за ту справу?

      – Так, я, – підтвердив Блор.

      – Ландора засудили на довічне ув’язнення, але він помер, провівши рік у Дартмурській в’язниці. У нього було слабке здоров’я.

      – Він був злочинцем, – сказав Блор. – То він прикінчив нічного сторожа. Справа була надзвичайно проста.

      Ворґрейв повільно промовив:

      – Здається, вам оголосили подяку за вашу вправність у цій справі.

      Блор невдоволено усміхнувся:

      – Я отримав підвищення по службі. – І додав хрипким голосом: – Я просто виконував свій обов’язок.

      Раптом Ломбард зайшовся дзвінким сміхом і сказав:

      – Які люди тут зібралися! Усі як один законослухняні й виконують свої обов’язки. За винятком мене. Ну, а ви, лікарю? Невелика професійна помилка? Чи нелегальна операція?

      Емілі Брент подивилася на нього з виразною огидою і трохи відступила.

      Лікар Армстронґ, який чудово володів собою, похитав головою, усміхаючись.

      – Я досі не розумію, у чому річ. Те ім’я мені нічого не говорить. Як там: Кліс? Клос? Я справді не пам’ятаю пацієнтку з таким іменем чи мій зв’язок із чиєюсь смертю. Це для мене взагалі таємниця. Звісно, пройшло багато років! Можливо, це одна з операцій у лікарні? Часто люди звертаються занадто пізно! Потім, коли пацієнт помирає, завжди звинувачують СКАЧАТЬ