Карта днів. Ренсом Риггз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ попереду Емма знайшла піщану обмілину та стала на ноги. Води їй було по пояс, хоча до берега було далеко. Це був один із тих трюків, якими славилися тутешні відпливи – і які я так любив.

      – Ну, привіт! – сказав я їй, трохи засапаний, і сам уростаючи ногами в ту обмілину.

      – А ти завжди ходиш купатися в джинсах? – спитала вона, показуючи зубки в милій усмішці.

      – Ага. Усі так роблять. Ці джинси – останній писк.

      – Неправда, – сказала вона.

      – Серйозно. Це називається «нано-денім». Вони висихають за п’ять секунд після того, як виходиш із води.

      – Реально? Це дивовижно.

      – А ще вони самі складаються.

      Вона недовірливо примружила очі:

      – Ти серйозно?

      – Та готують сніданок.

      Вона бризнула на мене водою:

      – Це некрасиво, жартувати над дівчатами з минулих століть!

      – З тобою це дуже легко! – гукнув я, пірнувши, а потім оббризкавши і її.

      – Узагалі я більше очікувала чогось на кшталт летючих машин та роботів-помічників тощо. А робота-штани вже насамкінець.

      – Ну, звиняйте. Зате в нас є Інтернет.

      – Я дуже розчарована.

      – Розумію. Я б теж краще мав летючу машину.

      – Я маю на увазі, що розчарована тим, що ти виявився таким брехуном. Я дійсно дуже сподівалася, що ми будемо разом. Ну що ж.

      – Я просто повинен був так зробити. Жодних викрутасів більш не буде, обіцяю!

      – Обіцяєш-обіцяєш?

      – Стопудово. Я обіцяю-обіцяю завжди казати тобі правду.

      – Окей, – вона широко всміхнулася, відгорнула мокре пасмо з очей та схрестила руки на грудях, – розкажи про свій перший поцілунок.

      Я відчув, що заливаюсь рум’янцем, та спробував пірнути у воду, щоби приховати колір свого обличчя… але, звісно, у мене нічого не вийшло, тому що я мав якось дихати.

      – Я попався, так?

      – Ти знаєш практично кожен закуток, кожну шпарину моєї романтичної історії. Хіба це чесно, що я нічого не знаю про твою?

      – Тому що в ній не було нічого вартого уваги.

      – Дурниці. Навіть поцілунків?

      Я роззирнувся довкола, сподіваючись побачити щось, що могло б відволікти її увагу і цим самим зупинити потік її питань.

      – М-б-р-л… – мій рот занурився під ватерлінію та булькав там щось нерозбірливе.

      Тоді вона приклала долоні до поверхні води. Уже за мить вода почала шипіти та інтенсивно випаровуватись.

      – Відповідай, інакше я тебе зварю!

      Я миттю випростався.

      – Окей, окей, зізнаюсь! Я зустрічався із суперрозумною супермоделлю. І з парою близнючок, котрі виграли грант за свою гуманітарну діяльність та за чудові навички екзотичного сексу. Але ти краща від усіх!

      Стовп пари ненадовго поглинув дівчину, а коли пара розвіялась, Емми не було.

      – Еммо? – у паніці я вглядався СКАЧАТЬ