Карта днів. Ренсом Риггз

Чтение книги онлайн.

      – Наразі повноваження Ради під сумнівом, – додав Мілард. На цих словах обличчя пані Сапсан заціпеніло. Мілард продовжував, не звертаючи уваги: – Дехто каже, що настав час змінити існуючу систему управління. Що система імбрин застаріла та годиться радше для якоїсь більш ранньої епохи. Що світ змінився і ми мусимо мінятися разом із ним.

      – Гомосеки невдячні, – вставив Єнох. – Киньте їх у тюрягу до зрадників.

      – А це вже точно неправильно, – відказала пані Сапсан. – Імбрини правлять від імені народу. Тому кожному мусить бути дозволено виголошувати власні думки, навіть якщо вони помилкові.

      – А в чому вони з вами не згодні? – запитав я.

      – Насамперед, у питанні необхідності подальшого проживання в петлях, – відповіла Емма.

      – А хіба більшість із дивних мали вибір? – спитав я.

      – Ні… поки ми не спробували створити великомасштабний колапс часової петлі, – відповів Мілард, – як той, що переналаштував наші внутрішні годинники. Без сумніву, саме це привернуло до нас загальну увагу.

      – Зробило людей заздрісними, якщо більш точно, – додала Емма. – Вони чого тільки мені не наговорили, коли почули, що ми відбуваємо сюди надовго! Аж позеленіли від заздрощів.

      – За що заздрити? Ми ж тоді могли загинути в тому часовому колапсі, – сказав я. – Це надто небезпечна штука.

      – І такою буде, – додав Мілард, – принаймні поки ми не зрозуміємо феномена колапсу часової петлі більш повно. Якщо ми належним чином його вивчимо, то, можливо, зможемо безпечно відтворити те, що з нами трапилось.

      – Але це може забрати чимало часу, – зауважила пані Сапсан, – а дехто з дивних не бажає чекати. Вони вже так стомилися жити в петлях, що згодні й життям ризикнути, аби вибратися звідти.

      – Це якесь безумство, – прокоментував Горацій. – Я навіть уявлення не мав, скільки там тупоголових серед дивних, поки ми не опинилися в Акрі поруч із ними, ніс до носа.

      – Але вони й наполовину не такі божевільні, як та отара з Нового Світу, – сказала Емма, а пані Сапсан при цьому важко зітхнула. – Вони хочуть спілкуватися із суспільством звичайних.

      – Я не хотів би навіть згадувати про тих лунатиків! – вигукнув Єнох. – Вони думають, що цей світ уже став настільки відкритим і толерантним місцем, що ми б могли просто вийти з укриття та «Привіт, світе! Ми дивні і пишаємося цим!», наче нас ніколи й не спалювали живцем на вогнищі, як у давні часи.

      – Вони молоді, от і все, – сказала пані Сапсан. – Вони ніколи не знали, що таке полювання на відьом чи паніка від зустрічі з дивними.

      – Але їхня поведінка є небезпечною, – заперечив Горацій, знервовано вимахуючи руками. – А що як вони вчинять щось нерозсудливе?

      – Ми їх теж посадимо, – сказав Єнох. – Я думаю так.

      – І тому ти не в Раді, дорогенький, – промовила пані Сапсан. – Ну, годі вже. Політика СКАЧАТЬ