Шармузіки: За межами Великої Галявини. Тім Брік

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що той ключ був останньою надією на вихід з підземелля. Шармузіки мовчки та розчаровано дивились на Набридика, а він, у свою чергу, розгублено дивився на те, що залишилось від ключа.

      – І… Що тепер робити? – запитав Бубик, який найменше з усі хотів залишитись у цій кімнаті.

      – Зачекайте… – раптом мовив Гайлик, діставши з кишені ґудзик.

      – Здається, в мене є одна ідея. – додав він.

      – Яка ідея? – поцікавився Люмик.

      – Ми можемо скористатися ґудзиком як ще одною монеткою, – весело відповів Гайлик.

      – Так, але як ми дізнаємось, який саме отвір нам потрібен? Ті написи там не просто так, – зазначив Ціквик.

      – Я, звичайно, не можу бути повністю впевненим, але скоріш за все тут ідеться про ті символи над дверима, – мовив Мудрик.

      – Тобто? – перепитав Люмик, почухав потилицю та ще раз поглянув на написи біля кожного з отворів.

      – Зараз спробую пояснити. Дивіться, ми маємо три символи над дверима: вітер, вода та вогонь. Набридик кинув монетку у нижній отвір, де було написано «Забирає», та використав ключ на дверях із зображенням вітру. Я вважаю, що написи мають на увазі ось що: «Життя дає»– це вода, без якої неможливе життя. «Продовжує» – це вітер, повітря чи, точніше, кисень. Бо ж, якщо ми не будемо дихати, то не зможемо продовжувати своє існування. І «Забирає» – це вогонь, у якому може згоріти що завгодно.

      – Добре… І що це має означати? – запитав Набридик, так нічого і не втямивши з попередніх слів.

      – Це значить, що спочатку нам потрібно обрати двері, через які ми хочемо пройти, – пояснив сивий шармузік.

      – І як нам їх обрати? – продовжував розпитувати Набридик.

      – Це вже складніше. Адже ніде не було підказок, які б дали нам змогу зрозуміти, через які двері ми повинні пройти, щоб вибратись із кімнати, – мовив Мудрик та знову почав про щось розмірковувати.

      – Чому ж це не було? А як же напис: «Знайди два дерева, крізь них пройди», – нагадав Ціквик.

      – Так, але до чого тут двері? – запитав Гайлик.

      –Якщо вода – це те, що дає життя, а вогонь – це те, що його забирає, було б набагато логічніше вибрати двері із символом краплі.

      – Можливо, але що, коли це не так? У нас не буде нового шансу, – відказав Гайлик, поглянувши на ґудзик.

      – Тоді будемо сподіватися, що це був правильний вибір. Підбадьорив Ціквик та, взявши ґудзика, кинув його до верхнього отвору і потягнув за важіль. Десь за стінами знову почали спрацьовувати якісь механізми. І донизу почав опускатися новий ліхтар. Дочекавшись, коли той розкриється, Ціквик узяв ключ та почав невпевнено рухатись до дверей.

      – Що ж… Сподіваюсь, що це не останній ключ, – мовив шармузік і, підійшовши до дверей із символом краплі, вставив ключ у замкову шпарину. Всі затамували подих, очікуючи найгіршого завершення такого дійства. Але, на щастя, цього разу ключ не розсипався. Спрацював якийсь механізм, і двері повільно СКАЧАТЬ