Шармузіки: За межами Великої Галявини. Тім Брік

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ А, Ціквик, авжеж. Як бачиш, що-що, а пам’ять таки не та.

      Щойно почув, а вже і забути встиг! –сказав він і злегка усміхнувся.

      – До речі, дозвольте відрекомендуватися. Мудрик, скромний учений та господар цієї оселі. До ваших послуг.

      – Дуже приємно, – відповів Ціквик.

      – Ну що ж, іще матимемо час для розмов. А тепер прошу за стіл. Інші вже на тебе зачекались.

      На кухні, за невеличким столиком сиділи всі члени експедиції. Разом із загубленим Бубиком. Усі пили гарячий чай із ягідними пиріжками і дуже зраділи, побачивши Ціквика. Як виявилось, він уже декілька годин непритомний лежав на ліжку.

      Коли Бубик щосили біг від дощу, він випадково натрапив на хатинку Мудрика, який із радістю погодився допомогти у пошуках інших. Бубик досить швидко знайшов Люмика, Гайлика та Набридика, які, в свою чергу, намагались знайти його. І поки вони сперечались і з’ясовували, хто кого знайшов, зрозуміли, що тепер загубили й Ціквика, який іще зовсім недавно був поряд. Його знайшов Мудрик, але випадково налякав своїми окулярами, від яких відбивалось місячне сяйво. Та врешті-решт усе владналось. Люмик та Гайлик віднесли Ціквика до хатинки, де йому наклали компрес та залишили відпочивати.

      Вислухавши розповідь своїх друзів, Ціквик уже хотів був поцікавитись у Мудрика про те, хто він та як сюди потрапив.

      І чи не він написав той самий щоденник, у якому згадується інше місто. Але його випередив Набридик, який ніколи не втрачав нагоди отримати нову інформацію для міської газети. Він одразу підготував свою ручку та записничок, із чемності дочекався, коли Мудрик доп’є свій чай, і звернувся до нього із запитанням.

      – То чи не могли б ви розповісти нам свою історію, пане Мудрику? Я впевнений, що всім присутнім буде дуже цікаво дізнатися трохи більше про вас, – почувши ці слова, сивий шармузік подивився на всіх присутніх, бажаючи переконатись, що всіх присутніх і дійсно дуже цікавить його історія. Всі шармузіки, окрім Бубика, облишили свої пиріжки та чай і приготувались слухати захопливу розповідь. Підвівшись зі свого стільця, Мудрик узяв чайника, долив у нього води з дерев’яної діжки та повісив над каміном.

      – Для довгої історії нам потрібно набагато більше чаю, – пояснив свої дії шармузік та знову сів на своє місце. Зручно вмостившись на стільці, він подивився кудись у далечінь, ніби зазирнувши у далеке минуле, та почав розповідати свою історію.

      – Я пам’ятаю той день, ніби це було вчора. Я сидів за довгим столом та чекав на інших. І ось, коли всі зібрались, ми почали обговорювати дуже хвилюючу для всього міста проблему. Була сильна посуха, всі поля були знищені. А запасів не вистачило б для того, щоб прогодувати весь Тулун… – почувши слово «Тулун» Ціквик у ту саму мить згадав про записи у щоденнику та позначку на мапі – саме так називалось те місто. Деякий час він зовсім не слухав розповідь Мудрика, у його голові з кожною секундою з’являлись усе нові та нові запитання без жодної відповіді. Коли Ціквик знову почав слухати розповідь, СКАЧАТЬ