Шармузіки: За межами Великої Галявини. Тім Брік
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шармузіки: За межами Великої Галявини - Тім Брік страница 7

СКАЧАТЬ зупинився. Йому здалося, що там, у темряві він чує якісь дивні звуки. На якусь мить страх повністю заволодів його розумом.

      – Хай краще першим іде той, у кого є ліхтарик, – запропонував Мудрик та відійшов у сторону. Всі поглянули на Люмика – саме він тримав у руці ліхтар. Зрозумівши, у чому річ, Люмик не зрадів ролі першопроходьця, але все-таки не став сперечатись та почав повільно рухатись крізь вузькі стіни тунелю, навіть не здогадуючись, куди саме приведе цей шлях.

      Крок за кроком шармузіки заходили дедалі глибше у пітьму. Тунель був звивистий – спочатку вів прямо, потім вправо, а тоді різко повертав уліво. Ось, позаду стало так само темно, як і попереду.

      – Щось цей тунель занадто довгий… – буркнув Бубик, який постійно намагався знайти найменший привід для повернення назад.

      – Зате у ньому немає жодної небезпеки, – підбадьорив Ціквик.

      – Те, що ми не зустріли на своєму шляху когось або щось небезпечне, зовсім не означає, що далі небезпеки не буде… – із сумнівом відказав Набридик. Раптом Люмик зупинився та почав трусити ліхтарик.

      – Що таке? Що сталося? – відразу занепокоївся Бубик.

      – Та щось із ліхтарем, – відповів Люмик та продовжив його трусити. Недовірливо подивившись на Люмика, Ціквик хотів було заперечити.

      – Хіба? Я нічого такого не помі… – вмить ліхтарик вимкнувся і всіх поглинула темрява.

      – Що це! Де всі! – почав горлати Бубик та, намагаючись намацати когось із своїх товаришів, ледь не виколов око Ціквику. Почалась метушня. І неочікувано, особливо для Бубика, Люмик знову ввімкнув ліхтар, освітивши своє обличчя та виголосивши: «БУ!». Ніхто з присутніх особливо не відреагував на подібне. І тільки з серйозним виразом обличчя подивились у сторону кепського жартівника. Окрім Бубика, який з переляку не втримався на ногах. Зрозумівши, що ідея була не досить вдалою, Люмик вже збирався продовжити шлях, але зробивши один єдиний крок, зачепив якогось шнурка. В ту саму мить, підлога під шармузіками різко похилилась і всі почали з’їжджати. Спочатку по кам’яній брилі, а потім – упали у воду, і їх почало кудись відносити швидкою течією. Люмик та Гайлик голосно кричали, піднявши руки догори. Бубик просто кричав, закривши обличчя руками. Ціквик намагався втримати свого капелюха, а Набридик та Мудрик плили десь позаду, відставши від інших.

      У кінці свого недовготривалого шляху шармузіки один за одним попадали у щось на зразок невеличкого басейну. Із напрочуд теплою для підземелля водою.

      – Кажете, немає жодної небезпеки? – жартома запитав Набридик, вилізши з басейну.

      Товариство опинилось серед нової незрозумілої кімнати. Її підсвічували чотири дивні люстри у формі м’ячів, що висіли у повітрі під стелею. В будь-якому разі саме так здавалося на перший погляд, оскільки шармузіки могли просто не помітити те, на чому вони були підвішені насправді. У центрі кімнати стояла якась незрозуміла конструкція. Вона була схожа на два кам’яні компаси, покладені один на одного. Стрілки вказували на різні частини СКАЧАТЬ