Війни Міллігана. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і нитку. Йому доведеться піти у медпункт – вони тримають голки у шафці під замком. Тим часом я їх пронесу. Головне – не дихай. І не спотикайся.

      Судячи з усього, органи чуття аллена працювали не так добре, як у Ґейба, але він знав, що велетень все одно був теж п’яний. Він спробував зібрати думки докупи та обдумати план дій.

      – Ну, а якщо він запитає, навіщо мені голка?

      – Скажеш, що порвав сорочку й хочеш зашити.

      аллен потрусив головою, щоб мислити чіткіше:

      – Я ж не рвав сорочки.

      Ґейб нетерпляче насупився та одним рухом відірвав кишеню від сорочки аллена.

      – Рвав, – простягнув йому кишеню.

      аллен зробив, як сказав Ґейб. Щойно наглядач пішов у кімнату медсестри шукати голку, Ґейб пробіг через коло, несучи Боббі під правою рукою і Річарда під лівою. аллен з полегшенням пішов до себе, обережно ставлячи одну ногу перед іншою. У кімнаті він заснув, перш ніж голова встигла торкнутися подушки.

      (4)

      Наступного ранку в аллена було таке відчуття, наче його мозок перетворився на прес-пап’є, яке засунули в баскетбольний м’яч. Носові пазухи розпікало, натякаючи на те, що розплющити очі буде боляче. У темряві власної свідомості він побачив себе самого у світлі – на сцені реальності. Як же дивно, що сам аллен ніколи не бачив сцени, аж поки артур не пояснив їм, що поговорити з кимось поза межами родини чи опинитися в реальному світі можна, лише стоячи на сцені. Зараз він бачив її абсолютно чітко. І бачив, як сам він стоїть, наче комік перед глядачами, а інші ховаються за кулісами чи поруч у темряві. Він хотів вклонитися й залишити сцену, але прожектор переміщувався за ним, утримуючи його в’язнем променю світла.

      До аллена дійшло, що артур і рейджен хочуть, щоб він сам переніс похмілля й тому не пустять нікого на сцену. Йому доведеться самостійно відповідати за наслідки своїх дій.

      – Любиш кататися – люби й санчата возити, – англійська вимова артура зійшла з його губ і луною повисла в кімнаті.

      аллен спробував встати. У роті пересохло, а суглоби задерев’яніли. Напитися до синіх чортів уночі та встати о 5:30 – просто тортури. Нарешті він примусив себе виповзти з кімнати й дійти до фонтанчика з водою. Випив він, мабуть, з галон. Здавалося, під очима повісили мішки з піском.

      – Господи, допоможи мені це пережити, – простогнав аллен.

      У загальній кімнаті мовчки страждали Боббі та Річард. Боббі підняв на нього налиті кров’ю очі:

      – Відчуття таке, наче я з’їв динамітну шашку.

      Річард мав непоганий вигляд, зважаючи на умови. Він уже одягся на засідання й більше переживав, аніж мучився похміллям.

      – Ти ж подбаєш про Зигмунда і Фройда, Біллі? – спитав він, змахуючи коричневий чубчик з очей.

      – Звісно, – відповів аллен. – І я обов’язково розмовлятиму з ними, щоб у них не розвинулися комплекси.

      Річард усміхнувся й одразу скривився від головного болю.

      – Не хочу, щоб вони забули мене, якщо я не СКАЧАТЬ