Війни Міллігана. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ слухання Річарда ранок був так само нудним, як і будь-який інший. Ґейб робив двадцять четверте відтискання на одній руці. Річард сидів у нього на плечах, наче ковбой. Боббі влаштувався на підлозі перед ними. аллен у кріслі читав «Ньюзвік» дворічної давності.

      Раптом Боббі підвів очі й радісно прошепотів:

      – Слухай, лосю, там же наш шмурдяк вже має бути готовий.

      – То коли нап’ємося? – запитав Ґейб, не припиняючи відтискань.

      – Думаю, треба забрати пляшку зі схованки до того, як прийде друга зміна. Сховаємо у чиїйсь кімнаті, а після вечері вип’ємо, – запропонував аллен. – До вечері краще не пити, бо нас викриють, якщо ми п’яні підемо до їдальні – туди ж від кола аж 2813 футів6 іти.

      – Звідки знаєш так точно?

      – Я рахую кроки, щоб не з’їхати з глузду. Гарантую, після того шмурдяка ви й половину такої відстані рівно не пройдете.

      Ґейб зупинився, почекав, поки Річард з нього злізе, і сів.

      – Ти що, справді так думаєш? Там не так уже й багато випивки. Не може ж вона бути такою міцною!

      Ґейб був тихим, скоріше актором другого плану, аніж лідером, і ніхто не вбачав у ньому загрози. Але якщо його розізлити – його сила приголомшує. Він вбив чоловіка одним ударом – розбив скло авто його обличчям після того, як той усадив дві кулі Ґейбу в живіт. Ніхто навіть не запитав, чому в нього стріляли. Із в’язниці у Ліму Ґейба привезли в броньованому фургоні, бо менш міцний транспорт не викликав довіри – у його особовій справі є запис, що у гніві він відірвав від легкового авто двері.

      – Я можу випити те все та ще трохи – і навіть спотикатися не буду.

      – Раніше ти пив спиртне з магазину. «Джек Деніелз», «Блек Велвет», «Саузерн Комфорт». На смак воно може й міцне, але насправді там лише від 12 до 80 пруфів7 з двохсот. А шмурдяк, що ми робили у Лебанонській в’язниці, був від 120 до 160. Він міцний, як блискавка, – просто роблять його не з зерна, а з фруктів. Таким можна машину заправляти!

      До них почало доходити, про що він каже.

      – Чудово! Чудово! Ну, зробімо це! – Боббі ляснув Ґейба по руці.

      Вони дочекалися зміни наглядачів – усі вийшли з відділення, – та підійшли до їхньої клітки в кутку, намагаючись вести себе природно. аллен стояв на варті, а Ґейб схопив Боббі за ремінь і наче пушинку підняв до стелі.

      Пластикову пляшку віддали Ґейбу, бо охорона й наглядачі звикли, що він постійно ходить зі схожим бідоном із чаєм. Він відніс спиртне у свою кімнату та став з іншими у чергу на кухню.

      Після вечері чотири змовники зібрались у кімнаті Ґейба. Боббі дістав картонний пакет з-під йогурта та розірвану футболку.

      – Так, спочатку треба процідити м’якоть, – пояснив аллен.

      Він проколов дірку в дні пакета, закрив її тканиною зсередини й почав крізь саморобний фільтр переливати напій у другу пляшку з-під молока.

      – Тепер краще відійдіть, бо запах може і з ніг збити. А коли покуштуєте – зрозумієте, чому його ще називають гнилим трунком. Хоча якщо смак напою СКАЧАТЬ