Війни Міллігана. Деніел Кіз
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Війни Міллігана - Деніел Кіз страница 28
Название: Війни Міллігана
Автор: Деніел Кіз
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-5642-2,978-617-12-5643-9
isbn:
Мабуть, хтось щось накоїв. Можливо, це через те, що Учитель на суді погано говорив про доктора Мілкі, доктора Лінднера та клініку.
– Але я ж не зробив нічого поганого! Я хочу подати скаргу!
– Ану пішов геть із кола! – заволав Келлі.
– Та пішов ти в сраку! Хочеш, щоб я вийшов, – тобі доведеться мене винести, йолопе!
Флік та Оггі схопили його під руки і жбурнули в ізолятор, розташований за столом. кевін чекав, що йому на порятунок прийде рейджен, але захисник не з’являвся. За ним грюкнули залізні двері. кевін опанував себе і спробував лишитися на сцені: якщо рейджен не квапиться допомагати, йому доведеться самостійно захищати себе від цих садистів.
артур був вражений здатністю кевіна адекватно поводитись у різних ситуаціях. Йому вдалося довести свою корисність родині, за що артур позбавив його статусу небажаного й долучив до привілейованої групи.
денні сидів на металевій пластині, що слугувала ліжком в ізоляторі. Йому було страшно і холодно. Він підтягнув під себе ноги, щоб хоч трохи зігрітися. Тут, мабуть, було градусів сорок9.
– Що трапилося? – вголос гукнув він. – Хто що тут накоїв?
Треба бути сміливим. Йому вже майже п’ятнадцять, і треба довести старшим, що він достатньо дорослий для того, щоб йому довіряли діяти самостійно. З-за дверей почулося човгання – значить, пацієнти йдуть на кухню. Щоправда, незрозуміло, на сніданок чи на обід – денні вже давно не був на сцені.
Почулося цокання підборів, і Келлі крикнув через двері ізолятора:
– Міллігане! Твоя таця!
денні підвівся, щоб узяти їжу, аж раптом двері розчинилися: Келлі схопив його за волосся і притис до підлоги. Ніякої таці у нього не було – новий головний наглядач надурив його!
Келлі вихопив свій дріт-батіг і лишив на спині денні три пекучі смуги. А потім, не перестаючи гуляти батогом по спині, кілька разів устромив носки ковбойських чобіт йому під ребра. денні мішком звалився на унітаз, а Келлі вийшов, хряснув за собою дверима і миттю зачинив їх на ключ.
денні катався по підлозі під залізним ліжком. Тіло били дрижаки.
– За що?! Що я такого зробив?! Чому дорослі чоловіки завжди ображають хлопчиків? – здавалося, з очей котяться не сльози, а кров. – рейджене! Де ж ти?! – плакав він.
Десь за півгодини прийшов черговий психолог і випустив денні. Серед його обов’язків було стежити, щоб пацієнти в ізоляторах могли витримати покарання. Синці денні він ніяк не прокоментував.
Витираючи кров з носа, денні поплентався у свою кімнату. Їсти вже не хотілося. Ще в коридорі він помітив, що у дверях стояли начальник Келлі й товстун Оггі. Стало страшно, але він не спинився. Аж раптом побачив, що в коридорі валяється клітка Зигмунда та Фройда. Папір, з якого вони влаштовували собі гніздо, теж лежав назовні.
денні боком пройшов повз наглядачів, намагаючись знайти піщанок Річарда – вони ж мають СКАЧАТЬ
Близько 5 °С за Цельсієм.