Дожити до весни. Надія Гуменюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ музичний азарт закипає: банджо хочу! Ех, думаю, з голоду не помру, запросто можу кілька днів нічого не їсти, та й від Одеси-мами додому якось доберуся, не залишать же мене тут на все життя кваліфікацію підвищувати. Довелося потім позичити у знайомих грошей на потяг. Зате такого банджо в нашій області ні в кого більш немає…

      А от коли Анна фразу Соломії Соломко про джаз нагадала, враз посмутнів Лука, зітхнув, відвернувся, немовби розмірковував, чи варто про це з нею заводити мову. Зрештою глянув просто в очі, поплескав навіщось по плечу.

      – Як там твоя Соло у квадраті, чи то пак Соломія Адріанівна, сказала? «Сегодня ты играешь джаз, а завтра – Родину продашь?» Ото дуринда несусвітня! Скільки такого напридумувано, що воно й купи не тримається…

      – Але ж ти знаєш, чому вона так говорила?

      – Говорила-балакала, потім сіла й заплакала… Авжеж, знаю, не тільки Соломія така грамотна. Я, щоб ти знала, Анно Ярославно, в цьому питанні куди грамотніший за неї. Ну гаразд. Ти ж уже доросла. Чи майже доросла… Хто ж тобі розповість, якщо мене раптом не стане? От візьму та й помру, і кого тоді тобі розпитувати?

      – Не треба так! Тебе не може не стати! – розсердилася.

      – Може-може, – зітхнув Лука. – Ще й як може! Як казав один мудрий чоловік, поспішайте любити людей, бо вони хутко відходять.

      – Я тебе й так сильно люблю. Але ти не смієш від мене відійти, ні хутко, ні нехутко. І взагалі, досить про це! – аж ногою тупнула Анна.

      – Гаразд, Анно Ярославно. Тоді поговорімо про інше.

      Лука знову спохмурнів. Йому важко було розпочати цю розмову. Анна зрозуміла: важко говорити не так про джаз, як про Ярослава. Про Ярка, Ярика, Ярчика, єдиного сина Луки… Про Анниного тата…

      Старий скрипаль зробив кілька спроб, заплутався у словах, махнув рукою, мовчки вийшов на подвір’я, повернувся з великою мискою антонівок, що стояла на ґанку, а тоді розпочав знову – здалеку, із себе.

      Перед Другою світовою війною Лука Баскаль навчався у Варшаві, у вищій гімназії. Був не тільки відмінником, а й активним читачем бібліотеки імені Івана Огієнка, навколо якої гуртувалася українська інтелігенція, організовував різноманітні культурні заходи української громади, сам грав на тих заходах на скрипці. Грав він так, що його здібності не могли не помітити, і незабаром про молодого музику заговорили. Дирекція гімназії рекомендувала Луку Баскаля як особливо обдарованого вихованця, самородка зі «східних кресів» до Варшавської консерваторії. Він успішно склав іспити, купив потрібну літературу й уже бачив себе студентом найпрестижнішого у Другій Речі Посполитій вищого музичного навчального закладу.

      Першого вересня 1939-го німецькі війська перетнули кордон Польщі, розпочалася війна. За тиждень гітлерівці були вже під Варшавою. Поляки чинили шалений опір, але після двадцятиденної запеклої оборони столиця змушена була капітулювати. Місто, зруйноване після масового бомбардування нацистів, перетворилося на справжнє СКАЧАТЬ