Жінка у вікні. Е. Дж. Фінн

Чтение книги онлайн.

      – Що зараз дивитесь?

      – «Ребекку». Один з моїх улюблених. А ви…

      Тоді я помічаю, що він дивиться кудись мені за спину, звівши брови. Я повертаюся.

      Шахова дошка.

      Раніше я акуратно поскладала келихи до посудомийки, відмила миску в раковині, але шахова дошка так і залишилась, вкрита живими та загиблими, а полеглий король Джейн так і лежить на боці.

      Повертаюся назад до Алістера.

      – А, ви про це? Мій орендар любить пограти у шахи, – намагаюся пояснити я. Невимушено.

      Він дивиться на мене, звузивши очі. Не можу собі уявити, про що він думає. Зазвичай для мене це не проблема, особливо після шістнадцяти років, проведених у чужих головах, але, здається, з браком практики я втрачаю хист. Або це все через алкоголь. І ліки.

      – Ви не граєте?

      Якийсь час він мовчить.

      – Вже давно не грав, – звучить відповідь. – Тут лише ви та ваш орендар?

      – Ні, я… так. Я живу окремо від чоловіка. Наша донька з ним.

      – Що ж. – Він кидає останній погляд на шахову дошку, телевізор; потім рухається до дверей. – Дякую за ваш час. Вибачте, що потурбував.

      – Нічого, – кажу я, поки він виходить до передпокою. – І подякуйте від мене вашій дружині за свічку.

      Він обертається, кидаючи на мене погляд.

      – Ітан приніс.

      – Коли це було? – питає він.

      – Кілька днів тому. В неділю. – Стоп, який сьогодні день? – Чи в суботу. – Я починаю дратуватись; чому його хвилює, коли це було? – Це так важливо?

      Він вже був розкрив рота, але так і не відповів. Блимнувши востаннє порожньою посмішкою, він зникає, більше не сказавши ані слова.