Жінка у вікні. Е. Дж. Фінн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ коней, – кажу я їй.

      – Поглянь. Дивовижне одужання, – вона підіймає фігуру, погладжує її мармурову гриву.

      Я посміхаюся й допиваю залишки червоного. Джейн хлюпає мені ще. Я спостерігаю за нею і зауважую:

      – А мені подобаються твої сережки.

      Вона погладжує спочатку одну, потім іншу, – по ансамблю перлин у кожному вусі.

      – Подарунок від одного колишнього, – пояснює.

      – Алістер не проти?

      Джейн хвильку роздумує над цим, потім сміється.

      – Сумніваюся, що Алістер взагалі знає. – Великим пальцем вона запускає коліщатко запальнички й дає полум’ю поцілувати сигарету.

      – Знає, що ти їх носиш, чи від кого вони?

      Джейн вдихає, потім випускає дим убік.

      – І те, й інше. Все одно. З ним буває важко. – Сигаретою вона постукує по краю мисочки. – Ти не подумай, він хороший чоловік і хороший батько. Але надто любить усе контролювати.

      – У чому ж справа?

      – Докторко Фокс, ви мене аналізуєте? – питає вона. Голос звучить легко, але в очах пробігає прохолода.

      – Як на те пішло, я аналізую твого чоловіка.

      Вона знову вдихає, супиться.

      – Він завжди таким був. Не надто довірливим. Принаймні, зі мною.

      – То в чому ж річ?

      – Просто, я була ще тією штучкою, норовливою й дикою малою, – говорить вона. – Роз-пус-ною. Ось те слово. Це його… Так принаймні каже Алістер. Погані компанії, погані шляхи.

      – Доки не зустріла Алістера?

      – Навіть після того. Мені знадобилося трохи часу, щоб відчиститись.

      Не могло ж це забрати стільки часу, – думаю я. Судячи з того, як вона виглядає, їй було трішки за двадцять, коли вона стала матір’ю. Вона хитає головою.

      – Певний час я була з одним.

      – Була з ким?

      Гримаса.

      – Була, правильно. Не має значення. Усі ми робимо помилки.

      Я мовчу.

      – Врешті-решт усе скінчилося. Та моє сімейне життя, все одно, трохи… – її палець бренькає в повітрі, -…напружене. Так, підходяще слово.

      – Le mot juste.[139]

      – А ті уроки французької дійсно приносять свої плоди. – Вона вишкіряє зуби, підіймає сигарету вертикально.

      Я намагаюся дотиснути її.

      – Що ж робить його напруженим?

      Вона видихає. Ідеальне кільце диму пропливає у повітрі.

      – Зроби так ще раз, – мимоволі кажу я. Джейн випускає ще одне. Я розумію, що вже геть сп’яніла. Переливаю рештки вина собі у келих.

      – Знаєш… – вона прокашлюється. – Справа не лише в цьому. Це важко. З Алістером важко. Сім’я – це взагалі важко.

      – Але Ітан – хороший хлопець. Кажу це, як людина, яка вміє відрізняти гарних хлопців від поганих, – додаю я.

      Вона дивиться мені у вічі.

      – Рада, що ти так вважаєш. Я погоджуюсь. – Вона знов постукує сигаретою по краю мисочки. – Ти, мабуть, сумуєш за своєю сім’єю.

      – Так. СКАЧАТЬ