Ось я. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про ці його обмовки. Тож…

      Джейкоб розчаровано пхикнув. Цієї манери він навчив Сема, або ж сам перейняв її в сина.

      – До речі, а кого ці слова ображають? Є величезна різниця між тим, щоб розквасити комусь носа, чи махати кулаками в повітрі.

      Рабин окинув Джейкоба довгим поглядом, а тоді запитав:

      – Чи були в Сема проблеми вдома?

      – У нього було забагато домашніх завдань, – відповіла Джулія.

      – Він цього не робив.

      – А ще він готувався до бар-міцви – це принаймні теоретично займає годину на день. Плюс уроки гри на віолончелі, футбол. І в його молодшого брата Макса зараз якийсь екзистенційний період, що для усіх нас став викликом. Ну, а наймолодший, Бенджі…

      – Я бачу, що в нього й справді багато справ, – резюмував рабин. – І я дійсно співчуваю йому. Ми забагато вимагаємо від наших дітей. Більше, ніж вимагали свого часу від нас. Та все ж расизму тут не місце.

      – Звісно, ні, – погодилася Джулія.

      – Чекайте. Тепер ви називаєте Сема расистом?

      – Я цього не казав, пане Блох.

      – Ви сказали. Ви щойно сказали. Джуліє…

      – Я не пам’ятаю дослівно.

      – Я сказав: «Расизму тут не місце».

      – Расизм – це те, що проявляють расисти.

      – Чи говорили ви колись неправду, пане Блох?

      Джейкоб рефлексивно почав шукати телефон у своїй кишені.

      – Я припускаю, що, як і всі, хто коли-небудь жив на цьому світі, ви сказали неправду. Але це не робить вас брехуном, – сказав рабин.

      – Ви називаєте мене брехуном? – запитав Джейкоб, стиснувши кулаки.

      – Ви боретеся з тінню, містер Блох.

      Джейкоб повернувся до дружини.

      – Так, слово на «н» – погане. Погане, погане, надзвичайно погане. Та це було лише одне слово серед інших.

      – Ти думаєш, що ширший сексистський, гомофобний і збочений контекст покращує ситуацію?

      – Але він цього не робив.

      Рабин засовався у кріслі.

      – Я можу говорити відверто? – він витримав паузу, зробивши достоту недовірливий вираз обличчя та длубаючись великим пальцем у ніздрі. – Бути онуком Ірвіна Блоха – це дуже непросто для Сема.

      Джулія відхилилася назад, задумавшись про піщані фортеці та ворота синтоїстського храму в Орегоні, які два роки тому змило цунамі.

      Джейкоб перевів погляд на рабина.

      – Перепрошую?

      – Бути дитині прикладом для наслідування…

      – Це ж добре.

      Рабин повернувся до Джулії.

      – Ви, певно, мене розумієте.

      – Я вас розумію.

      – Ми вас не розуміємо.

      – Певно, Семові здавалося, що будь-що, що він скаже, неважливо…

      – Ви читали другий том біографії Ліндона Джонсона авторства Роберта Каро?

      – Ні.

      – Що ж, якби ви були рабином, близьким до людей, і таки прочитали СКАЧАТЬ