Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вискочив воїн, замахнувся мечем, та Вальґерд вправно відбила випад, миттєво завдала удару у відповідь. Її клинок прохромив нападникові груди. Войовниця переступила через тіло, що сповзало долу.

      – Хутчіше, сюди!

      Вони завернули за ріг терему. Навколо палали будівлі, земля була слизькою від крові, повсюди валялися мертві тіла. Гуркіт, вигуки, брязкіт заліза. Пекельним жаром пахнýло в обличчя.

      Вальґерд ішла з мечем напоготові, другою рукою стискаючи зап’ясток сина. Серед диму і пороху несподівано виник Бьорґульф, і войовниця наказала йому допомогти княгині з дітьми. Старий воїн підхопив на руки меншого, Хорива, старший княжич біг слідом, ухопившись за вікінгів пояс.

      Вальґерд простувала швидко, не оглядаючись, туди, де крізь дим проступали будівлі, яких ще не сягнуло полум’я. Ось і ґанок. Звідси сходні вели у верхнє житло, де простяглася галерея на стовпах-опорах. Княгиня верескнула, помітивши язики полум’я, та Вальґерд рухалася рішуче, так, ніби достеменно знала, куди слід прямувати.

      Тепер і Ясноок здогадався, що мати веде їх до клітей позаду спалень дружинницького помешкання, які майже не пошкодив вогонь. А позаду все палало – і дерев’яні вежі кріпості, і високий дах гридниці[13], і заборола з майданчиками для сторожі.

      Усе пливло в диму, немов у страшному сні, від якого немає пробудження. Ясноок машинально стискав у руці свою дерев’яну Лісунку – іншої зброї не мав, а з нею все ж почувався надійніше. Та йому й на думку не спало скористатися нею, коли на них знову напали у вузькому переході. Проте мати і Бьорґульф, ставши пліч-о-пліч, відбилися й цього разу. Перелякана на смерть княгиня голосила так, що Вальґерд довелося затиснути їй рота, забруднивши щоки Тьорд кров’ю і сажею.

      – Мовчи! Відходити треба тихо.

      Вони вже майже проминули довгий перехід, коли позаду пролунали люті вигуки, брязкіт зброї. І нестямний крик княгині. Вальґерд, яка вже стояла на східцях, завмерла, не відпускаючи синову руку, і глухо застогнала. Вона не хотіла оглядатися, не хотіла нічого знати про цю нову небезпеку, тому що сили войовниці вичерпувались.

      Ясноок усе ж озирнувся назад. Проходом наближалися незнайомі варяги. Хтось ухопив княгиню і поволік, вона відчайдушно відбивалася, несамовито скрикуючи. Маленьку Милу віджбурнули до стіни, і дівчинка з плачем поповзла, все ще притискаючи до себе ляльку. Старий Бьорґульф шалено рубався одразу з двома воїнами. Обидва княжичі також опинилися в руках ворогів, та старший зараз же вчепився зубами в руку воїна, що роздирав парчу на княгині.

      Яснооку все обірвалося всередині, коли розлючений варяг обрушив на княжича секиру і його приятель по дитячих забавах упав під ворожими чобітьми. Що сталося з молодшим із братів, він уже не бачив. Бьорґульф широкою спиною заступив прохід. В одній руці він тримав меч, у другій величезну булаву із шипами, що невідомо звідки в нього взялася. Старий варяг ярла Еґіля бився, як кращий із синів бога війни Одина.

      – Вальґерд, утікай!.. – долетів із виру сутички його звіриний рик.

      Войовниця на якийсь СКАЧАТЬ