Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чує сам улюблений Аллахом султан?

      То що ж йому потрібно?

      Управитель містом Мехтеб нервово рвонув себе за надто коротку бороду й витріщився на великого візира. Той прихильно кивнув пишною бородою й навіть спробував з її густоти посміхнутися.

      Мехтеб поважно вклонився сіляхдару й відповів:

      – У позаминулому році тварин було забито більше.

      – Це означає, що мешканців, а головне – воїнів, у місті було більше? – начебто сказав, а начебто запитав сіляхдар Орхан.

      – Так, справді, достойний сіляхдаре, славетний звитяжцю і найвища зірко в сузір’ї воїнів, – чемно вклонився каймакам.

      – Це й не дивно, – якомога м’якше сказав великий візир. – Хвости чорних кобил майорять над Брамою Блаженства палацу нашого видатного падишаха Мехмеда, нехай береже Аллах його щасливі дні! Війна з невірними триває. Наше переможне двохсоттисячне військо два роки тому взяло Чигирин і спопелило країну кяфірів Украйну.

      – Але не скорило, високоповажний Каро-Мустафо-паше! – сухий голос старого сіляхдара пролунав, як постріл з пістоля.

      Кара-Мустафа посовався на м’якій високій подушці й уперше повернув голову до золотої решітки:

      – Дика країна, дика природа. А люди?… Ці козаки… Це шайтани і їхні виводки. А над ними ще більш могутній – Урус-шайтан, якого вони кличуть Сірком, наче вовка. Він руйнував наші тили, знищував обози й окремі, аж ніяк не маленькі загони. Краще від нього ніхто не надихав урусів на опір великій армії сонцеликого султана. Шайтан! Кожну третю п’ятницю, у святий день, мулли всіх мечетей проклинають його й волають до Аллаха, щоб він своєю милістю знищив це породження пекла.

      – Але чи достатньо цього, щоб повернути його в пекло? Шайтан Сірко приніс мусульманам стільки бід і нещасть, що їх не перелічать і сотні книжників за сотні років.

      Великий візир нервово схопився за лопатоподібну бороду й заплющив очі. Він усією шкірою відчув, як за золотою решіткою рипнуло парчеве вбрання султана, який у гніві підхопився на ноги. Ще б пак! Не минуло й п’яти років, як цей шайтан Сірко без особливих зусиль знищив майже дюжину тисяч непереможних яничарів, заманивши їх у тіснину своєї Запорозької Січі й перестрілявши, немов дурних куріпок! А потім трупи найсильніших воїнів світу спустив під лід могутньої річки Дніпро, де їх зжерли величезні рибини. Не минуло й року, як сам великий візир повернувся з цих проклятих земель, залишивши там мало не третину свого війська. І якого війська! Найкращого! І чого він досягнув? Пройшовся вздовж Дніпра, на островах якого поховалися козаки, і не зважився прочесати це зелене царство плавнів. Бо там його військо, геть усе, перерізали б козаки. Крадькома – серед очерету й вікових дерев.

      О Аллаху! Як же гарно тривала сьогоднішня нарада. І треба ж було цьому старому сіляхдару Орхану все зіпсувати! Адже біль від утрати третини яничарського війська досі не дає спати нащадкові Мухаммеда. А останні походи й величезні втрати в них СКАЧАТЬ