Останній бій Урус-шайтана. Віктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ яку він отримує з державної казни, цей писар має додаткову винагороду з особистих коштів самого Кари-Мустафи. Двічі попереджений – двічі уважніший.

      І що цікавого нащадку Пророка в буденному житті Стамбула? Усе, як завжди, добре.

      А добре, як завжди, погано. Можна вимагати в міста додаткового податку. Адже господарі, що ховаються за старими фасадами й кривими парканами, тільки здаються незаможними. А на їхніх подвір’ях – рай і благодать. За старими фасадами мешканці Стамбула приховують від украй потрібних султанові податків свої багатства. Однак не слід наразі ворушити це кубло. Адже все й так добре. Вони намагаються у всьому догодити своєму султанові. Крім податків, звісно. Та й нехай. Головне, щоб нічого не змінювалося, і все буде гаразд.

      У місті не кояться вбивства й великі злодійства. Це добре – і зрозуміло, чому так. За кожного незнайденого вбивцю квартал, у якому виявлено труп, платить величезний штраф. Тому мешканці кварталу дуже пильно стежать за всім, що відбувається на їхніх вулицях. Кожного виявленого злодія одразу ж покарає суддя-каді, який здійснює судочинство на основі шаріату[7] або адату.[8] Злодієві, звичайно, відрубають голову або, пошкодувавши втратити платника податків, праву руку.

      Тому залишається тільки вислухати цього каймакама[9] Мехтеба з сумним обличчям, а потім, після того як спаде спека, вирушити на вулиці й базари міста. Як завжди, великого візира супроводжуватимуть судді-каді всіх кварталів, старійшини кет-хюду – спілки ремісників, яничарський ага і чимало різного службового люду, відповідального за кожну дрібницю.

      Тоді непорядні купці до ранку будуть прибиті за праве вухо до дверей власних будинків, лукаві торгаші позбудуться носів, язиків і вух, а ледачі доглядачі за ринком заплатять кару повноцінним сріблом і золотом.

      І так до наступної середи.

      А поки що потрібно дослухати тягучі слова головного управителя Стамбула каймакама Мехтеба:

      – Славетне місто нашого улюбленого Аллахом султана Мехмеда Стамбул спожило торік величезну кількість солодкого м’яса. У місто було доставлено й забито близько одного мільйона дев’ятисот тисяч буйволів, майже чотири мільйони овець і близько трьох мільйонів ягнят. Тільки двору султана і яничарам, розташованим у славному місті, того-таки року знадобилося триста тисяч овець та ягнят. На ринках Стамбула у великій кількості продавалися різноманітні овочі, фрукти й молочні вироби. Ціни на зерно і м’ясо неодмінно залежали від свіжості продуктів і пори року. Щодня, як і наказав наш мудрий султан, мешканці міста купували винятково свіжоспечений хліб належної ваги та вмісту. Шехір-еміні[10] Феразим докладав рук до всього, що стосується будівництва, доглядав за ремонтом мечетей і медресе, а також за постачанням міста водою…

      Великий візир заплющив очі. Як усе добре і приємно в славному місті Стамбулі! А це означає, що і він сам уславлений СКАЧАТЬ