П’ята Саллі. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Мені насправді цікаво, – сказала я. – Люблю дізнаватися, чим займаються інші люди.

      – Ну, під час сезону кінних перегонів із візками я працюю за сумісництвом на Нью-Йоркському іподромі. Та більшість часу я тут.

      – О, рисаки. Обожнюю їх. Що ви там робите? Ви трохи завеликий, як на жокея.

      Він засміявся.

      – Один мій друг – менеджер із організації різних заходів. Якщо в когось політична організація або потрібно влаштувати з’їзд чи груповий проект зі збору коштів, я допомагаю йому розробляти рекламні хитрощі.

      – Звучить весело.

      – Робота така.

      – Можна ще дещо спитати? – запитала я. – Не хочу сунути ніс у чужі справи. Просто цікаво.

      Він кивнув.

      – Чого були варті оті зубочистки?

      Він витягнув одну з кишені та запхав собі в рот.

      – Ціла коробка коштує лишень сорок п’ять центів, – сказав він. – Але ми купуємо їх блоками.

      – Я мала на увазі в грі. Ви ж використовували їх замість фішок, правда? Чого вартувала та ставка?

      – Нічого.

      – Нічого?

      Він глянув на мене, як це роблять деякі люди, коли дивляться понад окулярами, тільки він не носив окулярів.

      – Я більше не граю в карти на гроші, – сказав він, погризуючи зубочистку. – То був тільки дружній покер, щоб згаяти час.

      – Сподіваюся, що не образила вас своїм питанням, – сказала я.

      Він похитав головою, все ще трохи спантеличений, ніби намагався розкусити мене.

      – Побачимося о п’ятій тридцять.

      Я пішла й дорогою вирішила, що поки не випускатиму Саллі до співбесіди з партнером Тодда. Вона б усе зіпсувала. Тож, оскільки левову частку роботи доведеться виконувати мені, я подумала, що маю право трохи розширити свій час покупками та прихопити собі декілька суконь, які мені до смаку. Ніколи не могла зрозуміти огидні вподобання Саллі, одяг якої завжди був на два роки довшим, ніж треба. Мені завжди було соромно, коли я виходила назовні та ставала об’єктом жалісних поглядів. Одного разу я вирізала кілька фото з «Модної рубрики» «Сандей Таймз»[23] та залишила Саллі записку, щоб напоумити її. Але вона аж зваріювала, коли побачила ті фото та цидулку, тож я більше не докладала зусиль.

      Я сходила в «Блумінґдейлз»[24] та вибрала собі блакитний весняний костюм для співбесіди з Еліотом. Ледве влізла в десятий розмір і вирішила, що на вечерю матиму трохи домашнього сиру. Іншим взагалі наплювати на свою фігуру, тож завдання скидати зайві фунти постійно припадає мені.

* * *

      Я повернулася в «Шлях із жовтої цегли» о п’ятій тридцять, і там саме готувалися до вечірньої зміни. Кришталева люстра тепер крутилася, розсипаючи смарагдові цяточки підлогою, стелею, стінами. Офіціантки в розшитих блискітками смарагдових топах та коротких спідницях сервірували столики.

      Гра в покер саме закінчувалась, і Тодд складав свої зубочистки в пластиковий мішечок.

      – Еліот СКАЧАТЬ