П’ята Саллі. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Місце мало вигляд надзвичайно вишуканим та гламурним, і Саллі злякалася й вже було хотіла піти.

      – Чимось допомогти, прошу пані? – спитав бармен.

      – У мене запланована зустріч із містером Тоддом Крамером. Щодо вакансії офіціантки.

      Бармен показав своєю ганчіркою на столик із картами.

      – Білявий мужик.

      – Може, мені не варто турбувати його, коли він грає в карти?

      Бармен придивився до плям на склянці.

      – У такому разі ви з ним так і не побалакаєте.

      Саллі вагалася між варіантами перервати гру чи піти без співбесіди. Врешті-решт, стиснувши сумочку, вона попрямувала до столу, ніяковіючи через гучне цокання підборів на порожньому танцполі.

      Чоловіки підвели голови, коли вона наблизилась до столу. Вродливий блондин із високим чолом і найблакитнішими очима, які вона коли-небудь бачила, безтурботно тримав у зубах зубочистку. Він нагадав їй фільм про азартного гравця на річковому судні,[18] от тільки цей був одягнений у джинси та зім’яту денімову сорочку.

      – Містере Крамер?

      Той відвів погляд від карт, без особливого зацікавлення зміряв її очима, а тоді знову втупився у свою «руку».[19]

      – Піднімаю на п’ять, – сказав він та кинув на стіл кілька зубочисток.

      Його голос був, на диво, м’яким та низьким.

      – Вибачте, що турбую вас, – почала вона. – Я – Саллі Портер. Я вам телефонувала з приводу вакансії офіціантки, але я могла б прийти піз…

      – Почекай хвильку, – сказав він. Тоді нахилився вперед і вишкірився, повільно обводячи поглядом людей за столом. – Три десятки, – промовив він.

      – Вибач, Тодде, – промовив невеличкий чоловік із обличчям тюленя. – Я тут собі невеликий стрейт[20] припас. – З тріумфом він згріб собі купку зубочисток.

      Люто ляснувши картами по столу, Крамер підскочив з крісла так, що воно аж перекинулося.

      – Сраносучі карти, – крикнув він. – Роздавай ще.

      Він пройшов перед Саллі, поманив її вказівним пальцем, навіть не дивлячись в її бік.

      – Сраний гадський дірявий стрейт, – пробурмотів він. – Той сучий син достоту щось там підмахлював.

      Він провів її до одного зі стільців за баром та сів поруч. Саллі зовсім розхвилювалася та заплуталась, і знала, що зараз зіпсує співбесіду. Тому я почала напирати. Саллі зазвичай бореться з головним болем, але цього разу вона розгубилася – як і завжди, коли справа доходила до співбесіди щодо роботи – тому вона відчула прохолоду і побачила, ніби її несе кудись геть. Останнє, що вона зробила, то глянула на годинник над баром, цю свою давню звичку, якої навчилася, коли ми ще були дітьми, щоб дізнаватися, скільки часу минуло за останній провал у пам’яті.

15:45

      Що ж, дякувати Богові. Саме час вийти мені.

СКАЧАТЬ