П’ята Саллі. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ні, Саллі. Річ не в тім. Препарат вас розслабить і дозволить нам зануритися глибше у ваші думки та почуття без обмежень, які заважають нам дізнатися, що ж вас турбує.

      – Я хочу, щоб зі мною знову все було добре, докторе Еш. Хочу жити так, щоб не потрібно було постійно перевіряти годинник і з жахом бачити, що я втратила ще п’ять хвилин, чи годину, чи день і не знала, куди ходила. Ви навіть не уявляєте, наскільки це жахливо – не знати, де ти була чи що робила. Ви маєте мені допомогти, докторе Еш.

      – Я спробую, Саллі. Але натомість ви маєте пообіцяти, що дотримаєтеся цієї угоди, яку підписали у міс Берчвел. – Він підняв папку та похитав головою. – Я впевнений, вона розповіла вам, що я зазвичай не беру пацієнтів, які намагалися вчинити самогубство. Через вашу незвичну втрату часу та відчуття, які ви описуєте як внутрішній тиск, мене зацікавив ваш випадок. Ви відрізняєтеся від пацієнтів, яких я зазвичай приймаю, і я хочу вам допомогти. Але ви мусите пообіцяти, що не завдасте собі шкоди.

      Зі сльозами на очах вона кивнула.

      – Я постараюся.

      – Цього недостатньо, – сказав він, стукаючи пальцем по папці на столі. – Не просто постараюсь. Я наполягаю на чіткому зобов’язанні.

      – Добре, – сказала вона. – Я обіцяю не завдавати собі шкоди.

      Якби ж вона спитала, чому він не бере пацієнтів, які намагалися накласти на себе руки. Не те, щоб її обіцянка якось допомагала, зрештою, то не вона хотіла померти, а Нола. Але я подумала, добре, я наглядатиму за Нолою, доки ми не побачимо, на що годящий Роджер Еш.

* * *

      Коли Саллі залишила офіс Роджера, я відчула, яка вона налякана. На таксі вона поїхала просто додому. Заплативши водієві, вона попрямувала в бік будинку, але містер Ґрінберґ помахав їй через вітрину свого швейного ательє. То був худорлявий, зморшкуватий літній сивий чоловік і такий згорблений, що мав вигляд, неначе постійно вклоняється.

      Спочатку вона не була впевнена, що то він помахав їй, але старий підійшов до дверей та покликав її на ім’я.

      – Міс Портер, ви залишили тут трохи одягу, який вже давно в мене лежить. Не хочете забрати?… Забрати, кажу, не хочете?

      – Одяг? Мій? Я такого не пригадую.

      Саллі пішла слідом за ним всередину й від здивування відскочила, коли помітила манекена-чоловіка, одягненого в поліцейську форму: кашкет, значок, кийок та все інше.

      Вона засміялася:

      – На мить мені здалося, що то справжній поліцейський.

      Ґрінберґу довелося під значним кутом повернути голову, щоб подивитися на неї зі своєї згорбленої пози.

      – Це Мерфі, – сказав він. – Купив його нещодавно в крамниці вживаних товарів. Чи не красунчик? Я буду ставити його за скляними дверима на ніч, щоб відлякувати злодюжок. Мене вже чотири рази обкрадали… чотири рази, кажу. Вкрали костюми клієнтів. Жах якийсь.

      – Але чим тут допоможе манекен? – спитала Саллі.

      Ґрінберґ порпався між вішаків із одягом, знімав різні речі та складав на прилавок.

      – Річ тут не в самому манекені. СКАЧАТЬ