Розстрільний календар. Олена Герасим'юк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ установлено, что бывший сотрудник НКВД УССР Овчинников, принимавший участие в расследовании данного дела, за нарушение социалистической законности осужден, а бывший сотрудник НКВД Литман за фальсификацию следственных материалов из органов госбезопасности уволен по фактам, дискредитирующим звание офицера» (Митькевич свідчив, що Явіц Літман катував учасників сфальсифікованої справи, аби витягнути потрібні слідству свідчення).

Джерела

      Безсмертний-Анзіміров Андрій. Павло Филипович // День. Україна Incognita. – 2015. – 2 вересня. Режим доступу: https://goo.gl/qXa4SI

      Джувага Вадим. Микола Зеров: «неокласик» і «терорист» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2012. – 17 червня. Режим доступу: https://goo.gl/vZzJGs

      Жертвы политического террора в СССР: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/hVMxNE

      З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. – К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/631bUj

      Бєлкіна Тетяна. Функція поета // День. – 1999. – 13 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/E3xwka

      Украинские «националисты» в СЛОНе // Соловки: Энциклопедия: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/rXrlOj

      Шевченко Сергій. Соловецький реквієм. – К.: Експер-Поліграф, 2013.

      8 лютого 1946 року заарештували колгоспницю Анну Гричаник-Вітт[13]

      Нюся Гричаник була простою дівчиною з Тернопільщини, не писала віршів, не переховувала партизанів УПА, не переказувала політичні анекдоти – вона так ніколи і не зрозуміла, чим заслужила звання «ворога народу». Ця історія маленької людини, яка через обмову ув’язненої сусідки потрапила під каток політичних репресій, схожа на сотні тисяч інших. Подібні справи велися механічно і безособово, на місці Анни міг би опинитись кожен.

      Вона згадувала: «Прошел слух, что в село приехали военные. Остановились они в школе и вызывают молодежь и что-то спрашивают, но меня это не тревожило. В 2 часа ночи они пришли за мной, мама плакала, падала на колени, просила не забирать меня… Усадили меня на сани, рядом солдат с винтовкой, и повезли в школу, ту, где я училась… Сразу повели на допрос. Спрашивали такое, что я в жизни не слышала и не видела. Заставили раздеться. В то время зашел старший по чину, уже немолодой человек, и сказал мне: одевайся. Увели в подвал, там я просидела до утра. На следующий день меня увезли в городок Котыченцы, в 7 км от нашей деревни. Там опять допрос и ночь в подвале, так длилось целую неделю. Потом поездом увезли в город Чортков, уже в настоящую тюрьму, одиночную камеру. На допрос вызывали ночью, а днем не давали спать. Следователь был очень строг, унижений было много, требовал говорить то, чего я не знала, а он все что-то писал. Так длилось до 11 мая 46-го года».

      Після трьох місяців безкінечних і беззмістовних допитів суд над Анною Гричаник тривав аж… п’ять хвилин. Дівчину було засуджено до 10 років ув’язнення і 5 років обмеження в правах.

      Ми ніколи не дізналися би про це, Нюся Гричаник розчинилася б у морі інших жертв режиму, якби на її долю не випала участь в одній із найтрагічніших СКАЧАТЬ