Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ влади в Україні з метою її заміни загальноімперськими структурами. Проте навіть за відсутності такого зовнішнього тиску влада в Гетьманаті ніколи не була аж надто централізованою. Значне коло владних повноважень реалізовувалось на місцевому – полковому і сотенному – рівні.

      Характерна особливість еволюції політичної системи Гетьманату полягала в тому, що Українська держава лише дуже короткий час існувала як самодостатній політичний організм. Номінальна васальна залежність від влади російського царя, задекларована в договорі 1654 р., вже в жовтні 1659 р. трансформувалася в більш жорсткі форми залежності, а політична автономія Гетьманату поступилася місцем адміністративній, за якої зберігалося самоуправління при здійсненні внутрішньої політики та функціонування українських владних інституцій на основі власного законодавства та традицій. За таких умов сувереном виступав російський монарх і його санкція була необхідною умовою для набуття правової чинності найважливіших ухвал української влади – гетьманської елекції, поземельних відносин, призначення та скинення з генеральних урядів тощо. Хоча в умовах тимчасової лібералізації політичного курсу Москви щодо України і було можливим перебирання українською владою деяких з названих функцій на себе, загальна тенденція розвитку українсько-російських відносин другої половини XVІІ—XVІІІ ст. обумовлювала поступове, але невпинне обмеження автономії Гетьманату, звуження прерогатив гетьманської влади та місцевого самоврядування.

      Глава 2

      Полково-сотенний устрій української козацької держави

      Особливості політико-адміністративного облаштування Гетьманату

      Територія й політико-адміністративне облаштування Гетьманату: набутки і втрати визвольних змагань

      Характерною особливістю політико-адміністративного поділу Української козацько-гетьманської держави було те, що він дублював іррегулярну структуру козацького війська: територіальні одиниці – полки, сотні, курені – відповідали ієрархії відповідних бойових підрозділів, забезпечуючи в цей спосіб максимально швидку мобілізацію козацького стану та злагодженість його бойових дій. Зауважмо, що така політико-адміністративна організація не була козацьким новотвором, оскільки територіальний поділ середньовічного суспільства, зазвичай, відштовхувався саме від потреб оперативної мобілізації збройного люду. Зокрема, мобілізаційний принцип використовувався і при організації повітово-воєводської структури Великого князівства Литовського та Корони Польської.

      Новаторський підхід Богдана Хмельницького при закладенні нової адміністративної структури на українських землях полягав у тому, що козацькі полки й сотні мали значно менші території, ніж воєводства й повіти Речі Посполитої, а тому адміністративним органам було легше ними управляти. Перевага нової адміністративної мережі проявлялася хоч би в тому, що накази СКАЧАТЬ