Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції - Віктор Горобець страница 10

СКАЧАТЬ діяльністю гетьмана та нагляду за тим, аби він не звільняв і не призначав на старшинські уряди козаків, «не описавшись к великому государю». Резидент мав слідкувати, аби в «гетьмане… никакой шатости к измене и возмущению народа… не было». У разі нагальної потреби – передовсім для запобігання «зради» з боку регіментаря – йому дозволялося навіть використовувати російські війська, спеціально для цього залишені царем в Україні[11].

      Одночасно розпочався процес нищення існуючих традицій у сфері кадрового забезпечення функціонування місцевого самоврядування. Принцип виборності місцевих урядників став активно підважуватись діями російської влади, зацікавленої у формуванні цілком лояльного до інтересів царя старшинського корпусу. Уряд Петра І активно втручався і порушував на свій розсуд процедуру заміщення старшинських вакансій, започаткував процес посадження на уряди іноземних шляхтичів, яким були абсолютно чужі українські традиції врядування. Остання обставина відіграла свою роль у процесі подальшої уніфікації державних порядків Гетьманату до загальноімперських зразків. Наступним кроком на шляху свідомого руйнування російською владою політичної системи Гетьманату стало поширення в 1712–1714 роках на його правове поле дії примусових обмежень у сфері торговельно-економічної діяльності – царських указів про так звані «заповідні товари»[12].

      Ратифікаційна грамота союзної угоди Петра І та Августа ІІ Саксонського, спрямованої проти Швеції. Москва, 1699.

      Ще більш радикальний наступ на українську автономію російська влада розпочала навесні 1722 р. із запровадженням в Україні російської владної інституції – Малоросійської колегії. Заснуванням колегії, по суті, розпочався завершальний етап нівелювання самобутніх рис політичної системи Гетьманату, уніфікації до загальноімперських зразків норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. Російська влада вчинила спробу ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи.

      У листі до гетьмана Скоропадського доцільність реформи імператор по-популістськи обґрунтовував прагненням поліпшити систему управління Гетьманату, яка мала численні недоліки, породжувала безлад «чрез все прошедшие времена с молодых лет моих и доселе»[13]. В іменному імператорському указі, який гетьман отримав 30 квітня «зась по приїзді з сенату і по обіді»[14], увагу також було акцентовано на непорядках у Генеральному суді та Генеральній канцелярії, у сфері фінансів тощо[15]. А щоб хоч якось обґрунтувати указ із правової точки зору, його автори неодноразово покликалися на «договірні статті Богдана СКАЧАТЬ

<p>11</p>

Источники малороссийской истории, собр. Д. Н. Бантышем-Каменским. – Ч. 2. – М., 1859. – С. 228–231.

<p>12</p>

Полное собрание законов Российской империи (далі – ПСЗ) / Изд. 2-е. – Т. 5. – М., 1830. – № 2793; Джиджора І. Економічна політика російського правительства супроти України в 1710–1730 рр. // Джиджора І. Україна в першій половині XVIIІ віку. – К., 1930. – С. 28–29.

<p>13</p>

Российский государственный архив древних актов (Москва, РФ; далі – РГАДА). – Ф. 9, оп. 1, дело 15. – Л. 61–65.

<p>14</p>

Диариуш или журнал, то есть повседневная записка…, начавшийся в 1722 году и оконченный в том же году… войсковой канцелярии старшим канцеляристом Николаем Ханенком // Чтения в Обществе истории и древностей российских при Московском университете. – 1858. – Кн. 1. – Отд. V. – С. 42.

<p>15</p>

Источники малороссийской истории… – Ч. 2. – С. 316–317.