Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець

Чтение книги онлайн.

      Ані українська сторона, ані російські представники не заперечили саму ідею укладення такого договору. Боярин Бутурлін, перебуваючи в Переяславі, від імені Олексія Михайловича запросив гетьмана до Москви, аби виробити договірні умови та отримати їхнє затвердження у царя.

      У середині лютого Хмельницький скликав ряд старшинських рад, спочатку в Чигирині, а згодом у Корсуні, на обговорення яких і виніс питання характеру та змістового наповнення договору з царем. Дебати учасників старшинських зібрань були доволі гострими, а висловлені на них позиції сторін часто-густо не просто відмінними одна від іншої, а й непримиренними. Це певною мірою і зашкодило формулюванню концептуально цілісного проекту угоди.

      Підґрунтям для розходження інтересів старшини стало те, що старшинський корпус, як і козацтво загалом, формувався з декількох джерел. І в ньому були представлені як вихідці з православного шляхетського стану, так і «старовинне» козацтво, а також – представники селянства та міщанства. Зрозуміло, що така соціальна неоднорідність позначалася як на рівні політичної культури різних відгалужень козацтва, так і на пріоритетності їх нагальних потреб. Адже для одних було важливим досягнення високого рівня політичної суб’єктності Гетьманату (решту прав і соціальних привілеїв вони як шляхтичі вже мали). Для інших передовсім йшлося про те, аби їх ніхто не намагався знову присилити до виконання повинностей на користь пана чи царя, а також не допустити реставрації дореволюційних соціальних порядків, що частково влаштували їхніх опонентів зі шляхетського табору. Утім, врешті-решт досягти певного балансу інтересів різних соціальних груп вдалося, а за результатами дискусій постав документ, який окреслював як загальнодержавні права на зовнішньополітичній арені, недоторканість політико-адміністративного та соціально-економічного внутрішнього укладу, так і гарантії для окремих соціальних верств, прошарків і навіть певних рангів українських адміністраторів.

      Загалом проект договору містив 23 статті. Найголовніші з них декларували ідею зовнішньої незалежності Гетьманату, що насамперед проявлялося у праві вільного вибору гетьмана як глави держави, керівника уряду та головнокомандувача українського війська. Крім того, за Україною зберігалося право зовнішньополітичних зносин з іноземними державами. Окремо декларувалася недоторканність внутрішнього устрою Війська Запорозького, непорушність прав і привілеїв цілого українського населення та окремих СКАЧАТЬ